Як лушпиння горіхів лікує?
Для гіпертоніків настоянка з горіхової шкаралупи могла б стати відмінним профілактичним засобом, що нормалізує тиск. Тим більше що приготувати таку настоянку зовсім не складно:
Шкаралупу ТРЕБА РЕТЕЛЬНО вимити і висушити. Візьміть скляний або емальований посуд і залийте шкаралупу ГОРІЛКОЮ (ПОТРІБНА ОДНА ПЛЯШКА), І ПОСТАВТЕ В СУХЕ ТЕПЛЕ МІСЦЕ на ДВА ТИЖНІ, А ПІСЛЯ ЦЬОГО ТЕРМІНУ З'ЯВИТЬСЯ  кумарини. ЦЕ РЕЧОВИНА, потрапляючи в кров, здатна розсмоктувати і виводити з КРОВОНОСНОЇ СИСТЕМИ тромбів.

від безсоння, допомагає впоратися з безсонням, запамороченнями, судомами, і навіть заїканням. Для отримання цього природного ліки в Калмикії шкаралупу волоського горіха варять в молоці.

Застосування золи шкаралупи волоських горіхів
У давнину шкаралупу волоських горіхів люди спалювали. Зола, яка при цьому утворювалася, активно ними використовувалася для зцілення від виразкових хвороб. Для отримання позитивного результату цю золу змішували з вином і рослинним маслом. Таким же складом мазали голову, якщо раптом траплялося заразитися «лисячій» хворобою (втрата волосся). Воно сприяло більш короткочасного загоєнню ран, і впливало на посилений ріст волосся.

Сьогодні горіхову шкаралупу в подібному вигляді можна застосовувати для знезараження води замість активованого вугілля. Ця зола набагато ефективніше вугілля справляється з очищенням води від радіації. Це корисна властивість шкаралупи волоських горіхів люди використовують так само для виведення продуктів радіації з організму людини.

Процес приготування обеззараживающего складу досить простий. Шкаралупу горіха можна спалити в домашніх умовах в звичайній каструлі: подрібніть сировину до стану крихти і відправте на вогонь в будь-якому посуді. При спалюванні буде утворюватися дим, в цей момент потрібно починати активно перемішувати вміст, вже мало що нагадує горіхову шкаралупу, протягом 15 хвилин. Потім вуглинки треба остудити і перетерти в порошок (можна скористатися звичайною кухонною ступкою). Отриманий порошок використовують і для знезараження води, і для позбавлення ШКТ від продуктів радіації. З цією метою слід розчинити 1-2 ст. ложки золи в склянці води, і випивати кожні 15 хвилин по 2 столові ложки.

Шкаралупа для ... епіляції
Ви здивуєтеся, але шкаралупа волоських горіхів може допомогти жінці позбутися небажаної рослинності на тілі. Цим рецептом користувалися ще наші прабабусі - змішати золу горіхової шкаралупи з невеликою кількістю води до утворення кашки, і намазувати цією сумішшю ділянки шкіри, покриті волоссям. Відмінний засіб для депіляції готове.

Коли ви чистите волоські горіхи, то викидаєте їх перегородки в сміття?  тонка внутрішня перегородка, яку ми звикли викидати, є просто панацеєю від все бід і хороший засіб для заповнення дефіциту йоду в організмі
Як показують спостереження фахівців, нестача йоду в організмі здатна спровокувати розвиток багатьох захворювань, серед яких порушення роботи щитовидної залози, мастопатії, міоми, аденоми передміхурової залози.
Нерідко дефіцит йоду обертається загальною слабкістю, тремтінням пальців, дратівливістю, забудькуватістю, підвищенням артеріального тиску.
Брак йоду - поширене явище серед людей похилого, вагітних і жінок, що годують, а також тих, хто багато часу проводить перед монітором комп'ютера.
Діагностувати її нескладно. Досить перед сном нанести на передпліччя кілька смужок ваткою, змоченою звичайним йодом. Якщо вранці ви насилу знайдете (або не знайдете зовсім) сліди йоду - проблема наявності.
Рецепт:
Півсклянки витягнутих з шкаралупи перегородок. Висипавши їх в емальовану каструльку, залийте перегородки холодною водою (2 склянки) і доведіть до кипіння.
Зменшивши вогонь, дайте їм потомитися хвилин 10. Остиглий відвар (кольором нагадує міцно заварений чай) процідіть і тричі в день пийте перед їжею по одному ковтку.
Тривалість прийому даного відвару коливається від 1 до 4 тижнів - до того моменту, як періодично наноситься на шкіру йод перестає вбиратися. Результатом стає поліпшення самопочуття, відновлення душевної рівноваги, нормалізація обміну речовин і т. Д.

Також перегородки допоможуть успішно позбутися від кон'юнктивіту.

Для цього перегородки необхідно подрібнити за допомогою кавомолки. Півсклянки отриманого порошку залийте півтора склянками холодної води і, довівши до кипіння, залиште на слабкому вогні на 20 хвилин. Потім процідіть через кілька шарів марлі. В результаті у вас вийде приблизно півсклянки рідини темно-коричневого кольору, якої потрібно змочувати ватні тампони і накладати на кілька хвилин на повіки протягом тижня.

А також відвар горіхових перегородок народна медицина рекомендує застосовувати і для лікування аденоми простати, простатиту, кісти яєчника.

З цією метою 2 столові ложки перегородок заливають окропом (1,5 склянки) і кип'ятять на слабкому вогні 20 хвилин. Настоюють протягом години. Випивають за день в три прийоми.

Тим часом, спиртова настоянка з перегородок волоських горіхів особливо популярна в лікуванні більшості захворювань.

При хворобах щитовидної залози, шлунково-кишкового тракту, суглобів, при гіпертонії рекомендується заповнити темну півлітрову пляшку перегородками на одну третину, залити доверху горілкою і настоювати 2-3 тижні. Після процідити і приймати по 1 ст. л. перед їжею.

Перегородки волоського горіха змушують відступити таке серйозне захворювання, як цукровий діабет.

Для боротьби з ним 2 ст. л. перегородок потрібно залити горілкою так, щоб вона повністю їх покрила. Наполягати тиждень. Приймати настоянку щодня по 5-6 крапель, попередньо розвівши їх двома ложками води. Курс лікування може зайняти від трьох тижнів до трьох місяців, а контролювати його результативність дозволяє аналіз рівня цукру в крові.

Розтирання горілчаної настоянкою перегородок волоського горіха ефективно при радикуліті і болях в суглобах.

Народна медицина пропонує пити настоянку з перегородок при тривалому розладі шлунка, для поліпшення пам'яті, позбавлення від головного болю, при фіброміомі матки і мастопатії, при нервових розладах, безсонні.

Скільки споживає людина на рік овочів?

Одній особі на рік потрібно щонайменше 100 кілограмів картоплі, 34 кг капусти, 25 кг помідорів, 20 кг моркви і по 15 кг буряків та  25 цибулі . 

До речі, відповідно до цих розрахунків достатньо 3,5 сотки.

Як відновити слух:

Вам знадобиться:3 зубчики часнику, цибуля, оливкова олія, вата або марля, піпетка
приготування:
Почистіть зубчики часнику і ретельно промийте їх. Потім видавіть сік. Спробуйте отримати якомога більше соку, наскільки це можливо. Наступний крок полягає в змішуванні соку часнику з оливковою олією. Потім влийте суміш в піпетку.
Використання:
Капнути 3 - 4 краплі ліки в вухо. Наступний крок: закрити вухо ватою або марлею. Бажано прилягти на деякий час для того, щоб допомогти маслу проникнути глибоко в вухо.

Більшість з нас викидають пророслий часник, так як вважають, що він втратив всі свої корисні властивості.

Але це величезна помилка, так як паростки часнику містять багато антиоксидантів, таких як алліцин, алліін і аллілдісульфід. Таким чином, пророслий часник набагато корисніший, ніж звичайний.

Ось переваги пророслого часнику:

Зміцнює імунну систему.  Він забезпечує високий вміст антиоксидантів, пророслу часник зміцнює імунну систему і запобігає застуду і інфекції. Сприяє здоров'ю серця.

Пророслий часник також містить фітохімічні речовини, які пригнічують активність канцерогенів, а також підсилюють функцію ферментів і тим самим перешкоджають утворенню бляшок, що призводить до серцевих нападів і серцевих захворювань, тому пророслу часник захищає вас від таких небезпечних для життя захворювань.

Запобігає виникненню інсультів.

Часник рясніє айоеном, який розширює артерії і запобігає згортання крові. Він також багатий фітохімічними речовинами, які пригнічують активність утворюють тромби хімічних речовин і таким чином запобігають інсульт.

Допомагає при харчовому отруєнні.

Антиоксиданти в пророслому часнику борються з вірусними і грибковими захворюваннями, допомагають у разі харчового отруєння, заспокоюють судоми і діарею і пропонують різні інші переваги для здоров'я.

Виступає в якості профілактики раку.

Цей корисний рослинний продукт багатий мінералами, вітамінами та іншими поживними речовинами, тому він ефективно запобігає пошкодженню через вільних радикалів.

Проростання стимулює виробництво фітохімікати, які захищають від розвитку злоякісних клітин і перешкоджають активності канцерогенів. Високий вміст антиоксидантів також допомагає запобігти цю смертельну хворобу.

Запобігає передчасному старінню.

Антиоксиданти в часнику ефективно борються з вільними радикалами в організмі і тим самим запобігають передчасному старінню і поява зморшок.

Коренеплоди (буряки, моркву), старалися викопати до Корнилія — 24 вересня. О цій порі температура повітря знижується і ріст коренів припиняється. 

Так, варто пам’ятати, що столові буряки після пошкодження ранньоосінніми приморозками погано зберігаються. Тож їх слід викопати до холодів. Тоді як морква витримує нетривалі приморозки до мінус 5°С. Щоправда, коренеплоди мають бути повністю в землі.

Копати вирощене треба погожої днини. Позаяк буряки майже всі «вискакують» на поверхню, то їх, не підкопуючи, висмикують. Гичку зрізають гострим ножем. На нетривалий період коренеплоди можна залишити на грядці для підсихання. Потімм врожай заносять до погребу. Якщо буряків не надто багато, їх доцільно розсипати по картоплі — вони довше не в’янитимуть.

Моркву підкопують лопатою, відступаючи так, аби не пошкодити її. Гичку зрізають по лінії сплячих вічок. Залишати черешки не можна — морква проросте. Викопана, вона швидко починає в’янути, тож її слід відразу помістити в прохолодне темне місце для охолодження і потримати хоча б із тиждень.

Зберігають моркву в погребі насипом на долівці, у великих поліетиленових мішках із отворами для доступу повітря, дерев’яних ящиках. 

Коли зривати яблука?

 стиглість яблук та груш господарі визначають на око: термін збирання плодів підказують їхні колір та смак. Скажімо, починає світлішати темно-зелене забарвлення шкірки, з того боку, що до сонця, з’являється характерна рожева чи червона «засмага». Звісно, в яблук, що всередині крони, особливо в зимових сортів, характерна пляма може й не проявитися.

Водночас існують наукові методи визначення збиральної спілості плодів. Так, половинки розрізаного яблука слід опустити в йодокрохмальний розчин на 1-2 хвилини. Якщо м’якоть набуде синього кольору, то це означає, що крохмаль не почав переходити в цукор, тобто яблукам ще треба повисіти на дереві.

Коли ж м’якоть стає жовтувато-білою — час споживати без зволікань або пускати на переробку.

Безпомильна ознака дозрівання садовини — це коли серед падалиці з’являються здорові плоди, без червоточини чи підгнивання. У такому разі зі збиранням слід поквапитись.

Яблука та груші знімають із дерев сухої погожої днини. Для тривалого зберігання на плодах має залишитися восковий наліт, який захищає від випаровування вологи та потрапляння мікроорганізмів усередину. Тож варто запастися нитяними (трикотажними) рукавичками — вони м’які та щільно прилягають до рук.

Також має бути плодознімач чи сачок. Якщо дерево високе, без драбини не обійтись. Її треба встановлювати і переставляти обережно, намагаючись не пошкодити кору, гілки й плоди, які ще висять.

Яблука й груші слід зривати разом із плодоніжкою, яку акуратно відокремлюють від гілки. Технологія така: плід обхоплюють долонею, надавлюючи вказівним пальцем на плодоніжку в місці її кріплення до плодової гілки і, припіднявши його, відокремлюють від плодушки. Якщо зірвати плід разом із нею, то врожаю на гілці може не бути кілька років.

Не рекомендується класти в один ящик яблука чи груші без плодоніжки з іншими плодами, призначеними на тривале зберігання. Доцільно переробити їх на сік чи варення.

Тара, призначена для зимового зберігання садовини, має бути чистою та сухою. Плоди прокладають чистою тирсою, дрібною деревною стружкою листяних порід, здоровим сухим листям дуба чи клена, сухим мохом, просіяною торф’яною потертю.

Не варто використовувати солому, оскільки за появи гнилі вона також починає псуватись і надавати всім плодам відповідного запаху.

У домашніх умовах зазвичай яблука та груші зберігають у погребі. Звісно, сухому та з гарною вентиляцією. Врахуйте, що фрукти натягують неприємний запах і від картоплі.

До сховища наповнену тару слід опускати відразу. Доведено, що плоди зберігаються краще, якщо відразу після збирання їх якнайшвидше остудити до температури 4°С. Саме таким має бути температурний режим у сховищі й протягом усього періоду зберігання.

Обрізання винограду: на кущах необхідно щороку видаляти від 50 до 90% приросту. Тільки завдяки цьому, на перший погляд, «жорстокому» агроприйому можна досягти бажаної врожайності. Мета обрізки — встановлення оптимального співвідношення між розвитком кореневої системи і вегетативної частини куща, надання йому певної форми і підтримання її.

СТУПІНЬ обтинання визначається віковими періодами рослини.

Кущі до 3-5 років (період накопичення вегетативної маси) починають обрізати з першого року посадки для певного типу формування.

Дорослі плодоносні кущі щороку обрізають для підтримання обраної форми та одержання високого врожаю сонячної ягоди хорошої якості, не допускаючи ослаблення сили росту куща, а також для полегшення укриття його на зиму.

На старих лозах головне завдання обрізки полягає у продовженні продуктивного періоду. Існують також спеціальні види обрізки у разі ушкодження рослин морозами, приморозками, градом. Через неоднакову родючість вічок по довжині пагона різні сорти по-різному обрізають на плодоношення.

Коротку обрізку — до чотирьох вічок — застосовують на високоврожайних сортах Восторг, Надія АЗОС, Фіолетовий ранній, більшості ізабельних та неукривних сортах кордонного формування, а також на сучках заміщення. До середньої обрізки, на 6-8 вічок, вдаються на більшості укривних і неукривних сортів. Довгу, від 9-10 до 14-18 і більше вічок, проводять переважно на середньоазіатських сортах.

Найчастіше вдаються до змішаної обрізки. Середню або довгу застосовують на плодоношення, а коротку — на сучок заміщення.

Нагадаємо початківцю, що плодоносна лоза — це однорічка, що виросла на дворічному пагоні.

На рукавах щорічно формують плодову ланку (одна або дві плодові стрілки і сучок заміщення). Це основний принцип формування — нижче плодової лози, вкороченої на різну довжину, залишають сучок заміщення з чотирма вічками. На сучку заміщення розвиваються сильні лози, які використовують для формування ланки плодоношення наступного року. Такий метод обрізки забезпечує поступове подовження рукава і в практичному виноградарстві є найпростішим і найефективнішим.

При обрізуванні родючу стрілку, що відплодоносила, з пагонами зазвичай видаляють. З пагонів, які виросли на сучку заміщення, верхній обрізають на плодову стрілку, а нижній, що назовні куща, — на сучок заміщення. Це дає змогу подовжити продуктивне життя рукавів за рахунок однобічного розташування зрізів.

На плодоношення залишають добре визрілі й нормально розвинені, але не жируючі (з видовженими міжвузлями) лози. Найкращі, залежно від сорту, — завтовшки 7-10 мм.

Плодоносні кущі обрізають у два етапи. Перший — восени, що полегшує укриття кущів на зиму. При цьому видаляють усі недозрілі, слабкі пагони, які відплодоносили, а залишені однорічні вкорочують. Остаточна обрізка виконується навесні, при формуванні плодових ланок.

Буває, що після весняної обрізки, коли лоза «плаче», вічка «закисають» і не розпускаються. Здебільшого так відбувається на сучках заміщення. Річ у тому, що на відміну від плодової стрілки сучки заміщення розташовуються майже вертикально і мають усього три вічка. Тому всупереч рекомендаціям досвідчені виноградарі проводять остаточну обрізку на укривних сортах восени, залишаючи деякий запас вічок. А навесні методом виламування зелених пагонів формують остаточне навантаження куща.

Бува, садівник-початківець, «шкодуючи» рослину і в надії на великий майбутній урожай, не дотримується елементарних правил обрізання, а обмежується лише вкорочуванням верхівок. За кілька років такі кущі загущуються, погано освітлені пагони і грона не отримують достатньої кількості поживних речовин. У результаті лоза стає тонкою, короткою, врожай зменшується, різко погіршується його якість, затримується достигання ягід і визрівання лози.

               Весна 1 рік            Осінь 1 рік                  Весна 2 рік                    Осінь 2 рік

                     Весна 3 рік                                                              Осінь 3 рік

                         Весна  4 рік                                                           Осінь 4 рік
                                                 Штамбове формування куща.

Осіннє підживлення винограднику

УРОЖАЙНІСТЬ цієї культури безпосередньо залежить від родючості ґрунту. Тому так важливо вчасно і в потрібних дозах внести мінеральні та органічні добрива.

Протягом вегетаційного періоду, коли кущ дає нову лозу, формує крону і витрачає сили на визрівання плодових грон, з ґрунту виноситься велика кількість поживних речовин. Тому необхідно восени збагатити землю.

Найкращих результатів досягають при одночасному внесенні органіки і «хімії», з тією лише поправкою, що мінеральні добрива в цю пору закладають лише ті, які залишаться в землі після осінніх дощів і танення снігів ранньою весною, — калійні та фосфорні. Вносити азотні нема ніякого сенсу.

Отже, під перекопування доцільно використати всі наявні в розпорядженні види органіки (гній, пташиний послід, перегній, торф, компост) та фосфорно-калійні субстрати: суперфосфат, кісткове борошно, метафосфат калію, фосфоритне борошно, ортофосфат, хлористий калій, калімагнезію, калійні солі, сульфат калію та інші. Деревний попіл також підходить як джерело калію і фосфору, проте його потрібно досить багато для досягнення результату (в середньому два кілограми на сотку).

Норма внесення кожного виду добрив різна і залежить від кількох факторів. Насамперед — від хімічних показників ґрунту та його типу.

В родючий структурований ґрунт (чорнозем, всі види каштанових) достатньо дати 350-500 кг органіки на кожну сотку винограднику.

У ґрунт середньої родючості (суглинки, глинисті чорноземи) доза внесення органічних добрив від 550 до 800 кг на кожну сотку.

На піщаних і супіщаних ґрунтах (малородючі) потрібно внести велику кількість органіки — від 850 до 1200 кг на сотку.

Підживлювати бажано один раз у три-чотири роки на перших двох типах ґрунтів і раз у два роки — на піщаних.

Необхідний обсяг органіки під виноградники залежить від її виду. Так, дозу висококонцентрованих добрив, наприклад пташиного посліду, козячого, кінського, овечого гною, рекомендується скоротити. В той час як менш насичені поживними речовинами суміші, скажімо, садовий компост, перепрілий гній, торф нейтральної кислотності, можна вносити у збільшених дозах.

Калійно-фосфорні сполуки закладають у ґрунт під виноградники з розрахунку 1-1,2 кілограма діючого хімічного елемента на кожну сотку.

Щоб яблуні мали врожай.
Хочеш урожай - гілку нахиляй.
Іноді здорові сильні яблуні, які і поливають, і підгодовують, і захищають від шкідників, наполегливо відмовляються плодоносити або радують урожаєм через рік, а то й два. І садівник ламає голову, чому ж так «неправильно» все. А причина може критися в неправильній кроні. Досвідчені садівники знають: значно більше плодів виходить на горизонтально зростаючих гілках. Якщо гілки яблуньки ростуть під гострим кутом або навіть майже вертикально, урожай може виявитися зовсім маленьким. Що ж робити, якщо гілки вже «виросли неправильно»?
Так і залишатися без врожаю? Виявляється, є невелика хитрість, яка допоможе виправити цей недолік. Якщо відігнути вертикально зростаючі гілки вниз і зафіксувати їх в такому положенні за допомогою вбитого в землю кілочка або навіть просто прив'язаного вантажу, ці гілки змушені будуть змінити орієнтацію зростання на горизонтальну. Тим самим ми значно збільшимо майбутній урожай.

Секрет середньої обрізки 
Чимало дачників не приділяють належної уваги обрізку яблунь - можливо, через брак знань і боязні нашкодити деревам. А даремно: при правильній обрізці врожайність підвищується. У яблунь найбільш вдала «середня обрізка», при якій пагони коротшають на дві третини довжини і обов'язково видаляється частина гілок для зменшення обсягу крони дерева до 75% від початкового. При такій обрізці можна розраховувати на максимальну віддачу від яблуні.

Нормування
Це стосується в основному молоденьких яблунь, які мають намір в поточному році дати рясний урожай яблук. На перший погляд, це може порадувати садівника. Але якщо мислити стратегічно, то, по-перше, молода яблуня може просто не осилити такий обсяг - і яблука будуть дрібними і несмачними, а по-друге, «напруги» в цьому році, дерево на наступний рік буде відпочивати. Що в результаті? І цей урожай вас не порадує, і майбутнього не видно ... У чому ж секрет?
А він - в штучному «віднімання» центральних і «некондиційних» плодів. Це робиться так: як тільки плоди сформуються, вам треба буде уважно оглянути всі пучки яблучок і видалити з кожного по одному плоду. Вибрати для цього треба самий непоказний, неправильної форми - як правило, цей плід і є центральний.
Крім того, всі яблучка невдалої форми, хворі, з вадами теж треба видалити відразу, все одно вони будуть відставати в розвитку і навряд чи визріють. Які залишилися плодам стане вільніше, харчування дістанеться більше, в результаті і урожай порадує, і дерево сили заощадить. Крім того, при своєчасному видаленні ураженої зав'язі значно знижується відсоток ураження плодів хворобами і шкідниками. Ось як корисна ця процедура!
Проріджування зав'язей при рясному цвітінні проводять і у дорослих низькорослих яблунь, садівники звертають увагу на 2 невеликих, але дуже важливих аспекти:
Перед проріджуванням плодів треба обов'язково струсити гілку, на якій будуть вестися роботи - нежиттєздатні, але не опале до цього зав'язі обсиплються самі.
Є важливе спостереження: ручне зменшення кількості плодів тільки тоді викличе укрупнення інших, якщо на кожну залишилася зав'язь доведеться не менше ніж 35-40 листя.

ПРАВИЛЬНИЙ ПОЛИВ
Правильний полив - надзвичайно важлива умова для хорошого врожаю. У садівників існує приказка: «Важливий полив не частіше, а користь приносить». Багато недосвідчених садівників намагаються поливати яблуні хоч потроху, але часто. Але якраз такий полив користі приносить мало. Яблуням протягом літа необхідно всього чотири, але дуже хороших поливи, причому в певні терміни вегетації:
Перший полив потрібно зробити перед розпусканням бруньок. Другий полив рекомендують провести через 2-3 тижні після закінчення цвітіння. Третій полив роблять за 2-3 тижні до збору плодів. Четвертий полив - передзимовий, проводять його в кінці вересня - початку жовтня. Це профілактика осушення деревини в посушливу осінь і вимерзання дерева в зимові холоди.
Яблуні можна поливати трьома способами.
Поверхневим (це полив по борознах в міжряддях і по кругових канавках по діаметру проекції крони).
Дощуванням (віяловими, імпульсивними і «пістолетними» дощувателями)
Крапельним зрошенням (по системі труб-шлангів невеликого діаметра).


Якщо ви змогли організувати в своєму саду крапельне зрошення, то отримали подвійну вигоду - можливість поливу і одночасної підгодівлі. Та й у саджанців при краплинному зрошенні приживлюваність відмінна. Рекомендовані норми разового поливу на одне дерево: для молодих дерев 1 року - 2-3 відра; для 3-5-річних яблунь - 5-8 відер; для 6-10-річних яблунь - 12-15 ведер. Яблуні потрібно стільки відер води, скільки їй років. Так що вибір за вами. Але незалежно від усіх прикмет, повір'їв та наших поглядів, волога повинна промочити грунт на глибину розташування активних коренів - це на 60-80 сантиметрів.

Правильно організований полив здатний підвищити врожайність яблунь на 25-40%, а це, погодьтеся, немало. Яблуні не капризні, вони можуть рости майже на всіх видах грунтів, добре переносять наші морози і навіть без будь-якого догляду здатні порадувати господарів плодами.
Ось кілька перевірених рецептів від дачників. 
Рецепт 1: органічний коктейль - 2 відра гною і відро зеленої скошеної трави закладають в 200-літрову бочку, заливають водою і зброджують протягом 2 тижнів. Готовий настій розбавляють в співвідношенні 1:10. Норма разового поливу: під молоді яблуні (2-5 років) - по 2,5-3 відра, під дорослі (7-10 років) - по 4-5 відер.
Рецепт 2: зольна підгодівля - 1,5-2 кг золи на кожен 1 кв. метр проекції крони (вносити в грунт).
Рецепт 3: добавка до поливу - 1 ст. ложка азофоски на 10 л води. Норма - 20-30 л на дерево у віці 8-10 років.
Рецепт 4: оздоровча підгодівля - темно-рожевий розчин марганцівки. Поливати 1 раз на місяць для дезінфекції та стимулювання росту кореневої системи.

ДОСТАВКА ХАРЧУВАННЯ прямо до коріння

Щоб добрива потрапляли до кореневої системи швидко і без втрат, можна скористатися маленькою хитрістю. По колу крони зробити кілька свердловин діаметром 10-12 см на глибину 55-60 см - якраз до активної частини коренів (це нескладно зробити буром).

Отримані свердловини заповнити щебенем, камінням, битою цеглою і крупним піском. Ці провідні колодязі дуже зручно використовувати для поливу і внесення добрив - все відразу ж доставляється за адресою. Досвідчені садівники рекомендують на кожен квадратний метр пристовбурного кола закласти по 1 такій «їдальні».

КОРИСНІ підживлення «по листу»

Про користь позакореневих підживлень знають навіть початківці садівники. Їх роблять шляхом обприскування листя і квітів слабкими водними розчинами необхідних макро- і мікроелементів. Такі нескладні на вигляд процедури приносять колосальний ефект. Досліди показали, наприклад, що якщо під час цвітіння яблуні провести обприскування за кольорами розчином бору (1,0, 1,5 г борної кислоти + 10 л води), то зав'язей буде майже вдвічі більше. Позакореневе підживлення допоможуть яблуні заповнити недолік азоту і калію, підвищать імунітет.

Пропонуємо кілька перевірених рецептів від досвідчених садівників:

Рецепт 1: підгодівля азотна - 2 ст. ложки сечовини розвести в 10 л води.

Рецепт 2: підгодівля йодиста - 10 мл йоду розвести в 10 л води.

Рецепт 3: підгодівля зольна - 1 стакан золи залити 2 л гарячої води. Після охолодження процідити, додати води до 10 літрів.

У золі, крім калію, кальцію, фосфору, магнію, заліза і цинку, містяться і потрібні яблуні мікроелементи. І все це через позакореневе підживлення швидко і адресно доставляється в крону дерева.

Все позакореневе підживлення рекомендується проводити в період наливання плодів раз в 2-3 тижні і припинити за місяць до збирання врожаю.

СЕКРЕТ 8: ЗАХИСТ ВІД ШКІДНИКІВ



Напевно, немає в світі жодного дачника, якому хоча б раз в житті шкідники попсували врожай яблук. Любителів паразитувати на яблунях - хоч відбавляй: це яблуневі жуки і квіткоїди, кліщі та медяниці, молі і попелиці, короїди і щитівки, златогузки і плодожерки. Якщо дозволити собі залишити яблуню без підтримки - залишитеся взагалі без врожаю.

Боротьба з шкідниками починається з профілактичних заходів. Як правило, це ранньовесняні обприскування дерев і пристовбурної грунту, які покликані знищити зимуючих паразитів, яйця шкідників, а також і збудників хвороб.

Такі обприскування можна робити:

Бордоською сумішшю; Розчином 700 г карбаміду + 50 г мідного купоросу на 10 л води. До профілактичних заходів належать також побілка штамбів, глибока культивація міжрядь, очищення відмерлої кори, весняна обрізка гілок та лікування ран. Шкідники можуть напасти в будь-який момент, тому головне для садівника - діяти на випередження. Якщо все профілактичні заходи проведені вчасно і правильно, то шкідники не зможуть завдати відчутної шкоди вашим яблуням. Якщо ж навала шкідників запобігти все-таки не вдалося, необхідно боротися вже з урахуванням специфіки кожного шкідника.
ПРИМУСИТИ плодоносить СИЛОЮ

Трапляється і так - яблуня вже доросла, пора б і урожай приносити, а плодів все немає і немає. У таких випадках треба обов'язково знайти причину. Або хоча б провести ряд заходів, які повинні змусити яблуню згадати своє призначення.
Існує цікавий народний спосіб, який може викликати посмішку, але деякі дачники і до сих пір «на повному серйозі» ним користуються. Ділимося їм і з вами: пізньої осені підійти до «провинився» дереву, обійти його, докірливо і сердито на нього дивлячись, і кілька разів вдарити по стовбуру обухом сокири зі словами: «Якщо наступного літа не побачу на тобі яблук, зрубаю під корінь! »Додати від себе кілька міцних заповітних слів теж можна. Кажуть, допомагає.

ПОРАДИ ВІД ДОСЛІДНИХ САДІВНИКІВ

Причиною поганого врожаю яблуні може виявитися відсутність в саду сорти-запилювачі. Для нормального плодоношення потрібно, щоб на одній ділянці росли 2-3 сорти однієї породи і одного терміну дозрівання.

Щоб збільшити врожайність яблунь, на садову ділянку необхідно залучати комах, які будуть їх запилювати. Для цього між деревами сіють трави з яскраво-вираженими запахами - кріп, кмин і огіркову траву.

У випадку з плодовими деревами при збільшенні щільності посадки можна пригадати. Досвідчені садівники стверджують, що якщо ширина міжрядь буде менше ніж 4 метри - урожай яблунь помітно знижується.

Полив яблуні перед збиранням врожаю призведе до розтріскування плодів і до їх опадання.


Якщо ви внесете в грунт перед цвітінням сірчанокислий цинк (з розрахунку 3 кг на 1 га), то урожай яблук підвищиться.

Осіннє підживлення саду?

З ДРУГОЇ половини вересня фруктові дерева починають інтенсивно нарощувати коріння. Саме в цей період вони потребують фосфорно-калійного підживлення. Треба лише дочекатися дощу або самому добре полити сад. Приблизна доза на квадратний метр пристовбурного круга дорослого дерева (старше 5 років) — 3-5 кг органічних добрив, 15-20 г калійних і 30-40 г фосфорних.

Не забуваймо, що різні культури потребують різної кількості добрив. Так, для вишні та сливи достатньо половини цієї дози. А груша полюбляє калій, тож доцільно внести підвищену норму, особливо на бідних ґрунтах.

Добрива розподіляють рівномірно навколо дерев і обережно, аби не пошкодити коріння, перекопують ґрунт. Великі грудки при цьому розбивати не варто. Можна внести мінеральну поживу в невеликі заглиблення, зроблені ломом чи обрізком арматури в радіусі крони, а потім загорнути їх.

Добрива — дозовано

З ДРУГОЇ половині вересня плодові дерева починають інтенсивно нарощувати коріння. Саме в цей період вони потребують фосфорно-калійного підживлення. Добрива краще вносити у вологу землю. Приблизна доза на квадратний метр пристовбурного круга дорослого дерева — 3-5 кг органіки та 15-20 г калійних і 30-40 г фосфорних добрив.

Якщо врахувати, що площа пристовбурних кругів під дорослими (старше 5 років) яблунями, абрикосами, черешнями в середньому становить 8-9 кв. м, то слід унести приблизно 30-50 кг гною, перегною чи компосту, близько 400 г суперфосфату і 150-200 г хлористого калію.

Різні культури потребують різної кількості добрив. Так, для вишні та сливи достатньо половини цієї дози. А груша полюбляє калій, тож вимагає підвищених його норм, особливо на бідних ґрунтах.

Добрива вносять рівномірно навколо дерев і обережно, аби не пошкодити коріння, перекопують ґрунт. Великі грудки при цьому розбивати не варто, адже йдеться до зими.

Коли садити озимий часник.                                                         Його висаджують за 35-45 днів до початку сталих морозів, бо зубки ще мають укоренитись. Але при цьому й не дати сходів. Іноді теплої осені вони таки зазеленіють на грядці. Тоді її накривають шаром мульчі.

Досвідчені городники орієнтуються на Покрову, яка припадає на середину жовтня. Найсприятливіша температура — 12-15⁰С.

Для садіння використовують здорові, добре просушені, без механічних ушкоджень зубки. Їх калібрують за розміром і промивають у розчині кухонної солі (3 столові ложки на 5 л води) протягом 1-2 хвилин. Після цього ще на хвилину кладуть у розчин мідного купоросу (столова ложка препарату на відро води), не промиваючи водою, обсушують і висаджують на грядку. Замість мідного купоросу можна використати розчин фітоспорину, в якому зубки вимочують протягом 5-6 хвилин.

Найвищі врожаї часнику збирають на родючих суглинистих ґрунтах, але його можна успішно вирощувати і на супіщаних. Найкращі попередники — гарбузові, капуста, бобові й зеленні культури. На ділянку, де росли цибуля і часник, раніше ніж через 3-4 роки повертати не можна. У сумісних посадках часник добре сусідить із суницею. Між іншим, деякі городники вирощують часник у міжряддях садових суниць. Тоді вони менше страждають від кліща, краще захищені від морозу в безсніжну зиму.

Для грядки вибирають сонячне сухе місце. Готувати ґрунт починають заздалегідь. На суглинках на квадратний метр вносять по відру перегною і компосту, по столовій ложці суперфосфату і сульфату калію, а також склянку доломітового борошна, крейди або вапна гідратного і перекопують на глибину 20-25 см. У глинистий ґрунт, крім цього, додають по відру торфу і грубозернистого піску.

У торф’яний іще вносять по відру суглинку і піску, а в піщаний — двоє відер глинистого ґрунту, відро торфу та всі компоненти, рекомендовані для суглинку.

Глибина висадження зубків залежить від їх розміру. Тут доречно згадати правило «трьох висот» — наприклад, якщо зубок завдовжки 3 см, то у землі відстань від його верхівки до поверхні має бути 9 см. Ставлять зубки вертикально або кладуть на бік через 6-8 см, але в жодному разі не вдавлюють і не вкручують у ґрунт.

Коли земля замерзне, грядку вкривають рослинними рештками, торфом або перегноєм.

Як доглядати за колоноподібними яблунями?

КОЛОНОПОДІБНІ форми розмножують такими ж способами, що і яблуні з кроною звичайного типу. Переважно окуліруванням вприклад, яке проводять наприкінці липня. Приживлюваність — 85-90%. Брати вічка для цього з плодоносних «колон» практично неможливо, позаяк на них приростів немає, а приріст центрального провідника дуже малий.

Для заготівлі вічок «колону» потрібного сорту щороку сильно обрізають. Це стимулює утворення додаткових пагонів: кожне маточне дерево може дати їх 4-10. Зимове щеплення в маточниках застосовують рідко через дуже тверду і жорстку деревину та велику витрату живців. Колоноподібні форми, щеплені на насіннєві підщепи, починають пізніше плодоносити, ніж щеплені на ті, що розмножуються вегетативно.

Два-три яблука з’являються в нових сортів на підщепах ММ 106, М 9, 62-396 вже першого року. Однак більшість дерев починають плодоносити наступного року після садіння. Щосезону протягом п’яти-шести років урожай збільшується. Потім сім-вісім років залишається приблизно на одному рівні за умови хорошого догляду і відсутності погодних стресів. Витрати на посадку саду відшкодовуються вже на третій рік.

Зниження врожайності в пору повного плодоношення може бути спричинене загибеллю кільчаток. Якщо у звичайних яблунь їх появу можна стимулювати обрізуванням і посиленим живленням, то для «колон» ці заходи марні. У кращому разі посиляться ростові процеси у верхній частині, а стовбур залишиться голим.

Деревина колоноподібних яблунь досить міцна, здатна витримувати врожаї по 6-12 кг. Але зимостійкість більшості сортів низька. Дуже часто, навіть у порівняно теплі зими, верхівки підмерзають. В цьому випадку утворюється дуже багато коротких бічних пагонів. Іноді пошкоджуються і квіткові бруньки.

Плодоносний вік колоноподібних яблунь — 15-17 років. Потім основна частина кільчаток всихає. Однак, якщо дерева щеплені на насіннєвих підщепах, середньо- та сильнорослих клонових, їх можна омолодити обрізкою. Для цього в березні-квітні стовбур зрізають на висоті 60-70 см, провокуючи відростання нових пагонів. Згодом найсильніший із них залишають, конкуренти видаляють.

«Колони» висаджують щільно: через 35-40 см у ряду, з міжряддями від 1 до 2,5 м. Перед садінням під глибоку оранку вносять на квадратний метр по 10-20 кг перепрілого гною або компосту, 70 г азотних добрив, 100-200 г доломітового борошна (якщо ґрунт кислий).

Відразу після посадки і щороку навесні такий сад обов’язково потрібно підживлювати розчином рідкого коров’яку (1:10) або комплексним добривом. Перший раз — на початку травня, другий і третій — через кожні два тижні.

Насамкінець варто звернути увагу на те, що колоноподібні яблуні потребують ретельного захисту від шкідників, хвороб, гризунів тощо, виполювання бур’янів. Особливо полюбляють яблуні такого типу зайці: якщо сад не огороджений, то щорічне «обрізування» дерев вони зроблять обов’язково.

Для нормального росту і розвитку дерев ґрунт у саду має бути злегка вологим. У посушливі періоди, особливо якщо дерева навантажені урожаєм, необхідний полив.

І ще один секрет «колон» — здебільшого деревця бувають настільки обліплені плодами, що нагадують качан кукурудзи. Але чим більше яблучок, тим вони дрібніші. Отож у таких випадках їх доводиться проріджувати. Прикметно, що дуже швидко залишені плоди «доростають», набуваючи властивого сорту розміру. Утім, сам процес нормування їх кількості доволі клопітний.

Оскільки коріння деревець залягає неглибоко, під зиму пристовбурні круги треба мульчувати.

Як виростити Абрикос із кісточки?                                         

 це дерево, що вирощують у Середній Азії та на Кавказі, є сортотипом або сортами народної селекції. Тисячоліттями люди відбирали найкращі форми абрикоса і розмножували їх кісточками.

Отже, як виростити абрикос із кісточки? Найліпше сіяти кісточки місцевих абрикосів, вибравши їх із найкращих плодів. Чим пізніше перед зимою посіяні кісточки, тим краща їх схожість. До того ж у цьому разі їх менше вкрадуть шкідники, для яких кісточки є ласощами: із замерзлої землі їх дістати важче.

Навесні гризуни, а ще зайці, ворони і сороки охочі поласувати сіянцями, тож їм потрібен захист.

Можна також сіяти стратифіковане насіння абрикоса. Для цього в середині березня сухі кісточки замочують у талій воді й витримують три доби, щодня її міняючи. Потім поміщають кісточки у вологий пісок або тирсу і переносять у погріб (перед цим доцільно кілька днів почергово витримати при незначній мінусовій температурі). У квітні, як тільки дозволить погода, висівають у відкритий ґрунт. 

Як зберігати часник?                                         
.
Озимі сорти добре зберігаються до кінця січня, а потім зубки починають псуватися. Щоб часник був свіжим до весни, необхідно створити належні умови.

Важливе значення має вологість. Оптимальна — 65-80%. При дуже низькій овоч швидко висохне, а висока спричинятиме гниття. Зберігатися просто насипом головки довго не будуть. Тому краще поділити урожай на частини, розкласти по коробках, пластикових контейнерах, ящиках або кошиках.

Найсприятливіша температура для зимівлі плюс 2-4^ОС.

Досвідчені господині знають, як подовжити строк зберігання часнику. Треба на дно дерев’яного ящика насипати шар солі. На неї викласти головки і зверху покрити ще одним шаром солі. В ящику обов’язково повинні бути отвори для доступу повітря. Сіль можна замінити тирсою. Цей же метод можна застосувати і в менших масштабах, розклавши зубки в банки і пересипавши сіллю. Вона убезпечує від гниття і підтримує потрібний рівень вологості.

Надійний спосіб зберігання в умовах квартири — в олії. Для цього зубки чистять, розкладають по невеликих простерилізованих банках, заливають олією і закривають капроновими кришками. Такий продукт зберігається близько 3 місяців, не втрачаючи смаку і запаху. А олію, яка увібрала корисні речовини і аромат, можна використовувати для приготування соусів, супів та інших страв.

Один із найефективніших способів зберігання — в парафіні. Для цього головки опускають у розплавлену суміш і дають стекти. Безсумнівний плюс такого методу в тому, що парафін утримує вологу всередині головки і вона може зберігатися тривалий час. 

Як приготувати домашній плавлений сир?.                              

ПЛАВЛЕНИЙ сир у домашніх умовах приготувати дуже просто, а пофантазувавши, можна урізноманітнити рецептуру, орієнтуючись на власний смак.

Отже, потрібно взяти півкілограму кисломолочного сиру, півлітра молока, дві столові ложки вершкового масла, половину чайної ложки соди, сіль та приправи — кому як подобається.

Сир необхідно ретельно розім’яти виделкою або протерти крізь сито. Полегшить роботу блендер: чим однорідніша буде маса, тим ніжнішим вийде продукт. У розтертий сир додати соду і ще раз добре розмішати. Затим влити молоко і знову ретельно перемішати.

Перекласти все в чистий посуд, поставити на маленький вогонь і постійно помішувати. Коли маса в каструлі почне плавитися, додати сіль — приблизно половину чайної ложки.

Не доводячи до кипіння, покласти вершкове масло, спеції: часник, сухі трави, кріп. Любителі гострого можуть всипати чорного перцю або мелену суміш перців. Важливо все ретельно перемішати. Коли консистенція стане гладенькою і однорідною, каструлю знімають із вогню.

Гарячу масу виливають у форму. Дають якийсь час охолонути при кімнатній температурі, потім накривають кришкою і ставлять у холодильник на годину-дві.

Рецепт домашнього сиру. 
 складові: 
1 літр молока 
1 ст.л.солі 200-300 г сметани
3 яйця

 приготування:
 Молоко ставимо кип’ятити, посолити його. В цей час збиваємо сметану з яйцями. Як молоко закипить, додаєте сметанну суміш і помішуючи кип’ятіть близько 5 хв. Як тільки маса відокремиться від сироватки, відкидаємо цю масу на ситечко. (Якщо немає капронового сита, можна використовувати марлю). Даємо повністю стекти рідині. Через кілька годин можна їсти! Якщо додати трохи куркуми, то сир стане жовтого кольору. Можна так само поекспериментувати з додаванням пряних трав (наприклад, кропу або петрушки) і меншою кількістю солі. А щоб вийшли дірочки в сирі, потрібно додати соди.

Як загартувати ніж сіллю:

Частково усунути такі недоліки допоможе кухонна сіль. Ложку солі всипте у склянку води температурою плюс 35-40 градусів та добре розмішайте. На 25-30 хв. занурте інструмент. Перебування у сольовому розчині додасть йому міцності. Відтак гострити доведеться значно рідше.

Як дома виготовити сидр, чай, какао, глінтвейн. 

Сидр. Рецепту приготування цього напою вже більше тисячі років. Для одержання справжнього сидру використовують три-п’ять сортів яблук. Він має бути солодким навіть без додавання цукру, але й кислинка повинна відчуватись.

Для приготування безалкогольного сидру потрібно: сік яблучний — 2 л; мед — 2 ст. ложки; гвоздика — 8 шт.; кориця — 2 шт.; апельсин — 1 шт. В каструлі змішати яблучний сік, мед, гвоздику і корицю, поставити на середній вогонь і довести до кипіння. Після того як суміш закипить, зменшити вогонь і варити 5-7 хв. Дати настоятись упродовж 10-15 хв., процідити. Перед подаванням на стіл у кожну чашку покласти скибочку апельсина і розлити готовий сидр.

Какао. Цей колись дуже популярний напій легко приготувати вдома: гаряче какао, зварене на молоці, з додаванням двох чайних ложок коньяку. Після перебування на морозі він зігріє миттєво. Крім того, в какао міститься багато жирів, білків і мінеральних речовин: фосфор, магній, калій. Проте його не варто споживати у великих кількостях, особливо дітям, людям із захворюваннями нирок і схильністю до алергії. Варто знати, що при розтиранні між пальцями справжній какао-порошок не повинен обсипатися, має бути насиченого кольору і без крупинок.

Чай. Цей напій рекомендується готувати на основі трав і прянощів з додаванням брусниць і журавлини, які багаті на вітамін С. Чудовий варіант — чай із квітів гібіскуса (каркаде), який має потужні протизапальні та жарознижувальні властивості.

Радимо також скуштувати екзотичний і дуже корисний напій — чай з імбиром і молоком. Потрібно додати теплого нежирного молока до завареного в 0,5 л води чорного (1 чайна ложка) і зеленого (2 чайні ложки) чаю, покласти по 10 шт. гвоздики і кардамону, 1 столову ложку натертого свіжого кореня (продається і в сухому вигляді) імбиру, пів чайної ложки меленого мускатного горіха. До речі, в чайних листках містяться теофілін, який розширює судини, і кофеїн, що знімає втому і головний біль, а імбир, відомий своєю противірусною дією, поліпшує імунітет і кровопостачання, виводить з організму шлаки і сприяє схудненню.

Глінтвейн. Перші рецепти «палаючого вина» з’явилися в Стародавньому Римі й швидко поширилися на весь світ. Основа напою — червоне сухе чи напівсухе вино. Не можна допускати, щоб глінтвейн закипів, адже тоді він повністю втратить свої смакові якості! Також не варто додавати мелені спеції, щоб не довелося фільтрувати. Для приготування глінтвейну вино (пляшку) нагрівають до температури 70-80^ОС на малому вогні, кладуть спеції: гвоздику, корицю, аніс — за смаком, 2 ст. л. меду і настоюють 5-10 хв. Найкраще подавати у високих келихах.

_Узвар

Складники цього традиційного різдвяного компоту із сухофруктів: 100 г чорносливу, 100 г сушених яблук, 100 сушених груш, 50 г родзинок, цукор і мед за смаком. Це на 3 л води.

Сухофрукти у друшляку промиваємо теплою водою. Затим кладемо груші в каструлю й заливаємо гарячою, під кришкою варимо на слабкому вогні 10 хв. Відтак додаємо сухі яблука, ще через 10-15 хв. — чорнослив. За 5 хв. всипаємо родзинки. Після закипання води варимо узвар ще півгодини. Знімаємо з вогню і настоюємо протягом кількох годин. Присмачуємо цукром або медом і подаємо у красивому глеку на святковий стіл.

Коли корова пітніє?
причин може бути кілька: індивідуальна реакція окремої тварини на недоліки вентиляції, особливості годівлі; внутрішні захворювання — гельмінтози, чужорідні тіла у шлунково-кишковому тракті, хвороби печінки; фізіологічний стан — линяння або тільність.

Як вичистити кухонну дошку темніють та починають «пахнути»?  Замочіть їх у воді з лимонним соком і сіллю. Всього година — і дошки будуть як новенькі.

Як виростити лавровий лист дома?

Виростити його найпростіше з насіння, яке можна придбати через інтернет-магазин. Зауважимо: насіння недовго зберігає схожість — всього кілька місяців. Краще висівати його в період із грудня по березень.

Насінини захищені щільною чорною оболонкою, крізь яку важко проклюнутися паростку. Тому перед посівом рекомендується очистити його від навколоплідника. Здорове ядро ​​ зазвичай жовтувато-біле і щільне, пальцями його не розчавити. Для пришвидшення проростання перед висіванням доцільно замочити його на три дні в слабкому розчині марганцівки.

Оптимальний склад ґрунту: по дві частини садової та листяної землі й одна — торфу з піском. Можна додати в суміш трохи вапна — кислий ґрунт для лавра згубний. Ґрунт необхідно добре ущільнити і змочити.

На дно глиняного горщика потрібно покласти дренаж з керамзиту або битих черепків. Зверху насипати 2 см чистого піску. Потім наповнити горщик підготовленим ґрунтом, останній шар — ще 2 см чистого піску. Температура ґрунту має бути кімнатна.

Насіння заглиблюють на 1 см. Добре поливають, накривають склом або плівкою і залишають у теплому місці. Для провітрювання укриття щодня знімають на півгодини. При цьому не можна допускати пересихання ґрунту. Зазвичай за температури 18-25^ОС сходи з’являються вже через місяць-півтора, але можуть проростати і довше, навіть близько трьох місяців. Як тільки перші паростки проклюнуться, плівку знімають і регулярно поливають. У цей період ємність краще поставити в добре освітлене місце.

Коли саджанці виростуть до 5-8 см, їх розсаджують у горщики діаметром 10 см. Перед цим добре поливають, щоб не пошкодити стрижневі корені. Ґрунтову суміш готують у такій пропорції: беруть по дві частини дернової землі та перегною, одну частину піску і половину частини торфу. Для дренажного шару в цьому разі годиться деревне вугілля.

Пересаджені рослини тижнів на два поміщають у затінене місце. На сонце їх краще не виставляти. Воду для поливу потрібно відстоювати. Її температура має бути вище кімнатної на 2-3 градуси. Через два тижні лавр можна виставляти на сонячне підвіконня, де він швидко піде в ріст і почне добре розгалужуватись. Потрібно тільки формувати крону, вчасно прищипуючи верхівки пагонів.

Лавровий лист ефективний при проблемах зі здоров'ям:

1. Харчові розлади
2. Запалення печінки
3. Менструальні болі
4. Запалення вуха
5. Запалення на шкірі
6. Головний біль
7. Гази
8. Ревматизм
9. Печія
Лавровий лист також може використовуватися як відхаркувальний засіб при застуді та грипі.
Один із способів лікування є відвар з лаврового листа.
Складові:
              3 сухих лаврових листки
              1 літр води
 Спосіб приготування:
1. Поставте воду на вогонь. Коли вона закипить, додайте лавровий лист.
2. Зніміть каструлю з вогню і накрийте кришкою. Залиште так на 10 хвилин.
3. Пийте відвар 3 - 4 рази на день

Як виростити лаврове листя?

Найпростіше з насіння, яке можна придбати через інтернет-магазин. Зауважимо: насіння недовго зберігає схожість — всього кілька місяців. Краще висівати його в період із грудня по березень.

Насінини захищені щільною чорною оболонкою, крізь яку важко проклюнутися паростку. Тому перед посівом рекомендується очистити його від навколоплідника. Здорове ядро ​​ зазвичай жовтувато-біле і щільне, пальцями його не розчавити. Для пришвидшення проростання перед висіванням доцільно замочити його на три дні в слабкому розчині марганцівки.

Оптимальний склад ґрунту: по дві частини садової та листяної землі й одна — торфу з піском. Можна додати в суміш трохи вапна — кислий ґрунт для лавра згубний. Ґрунт необхідно добре ущільнити і змочити.

На дно глиняного горщика потрібно покласти дренаж з керамзиту або битих черепків. Зверху насипати 2 см чистого піску. Потім наповнити горщик підготовленим ґрунтом, останній шар — ще 2 см чистого піску. Температура ґрунту має бути кімнатна.

Насіння заглиблюють на 1 см. Добре поливають, накривають склом або плівкою і залишають у теплому місці. Для провітрювання укриття щодня знімають на півгодини. При цьому не можна допускати пересихання ґрунту. Зазвичай за температури 18-25^ОС сходи з’являються вже через місяць-півтора, але можуть проростати і довше, навіть близько трьох місяців. Як тільки перші паростки проклюнуться, плівку знімають і регулярно поливають. У цей період ємність краще поставити в добре освітлене місце.

Коли саджанці виростуть до 5-8 см, їх розсаджують у горщики діаметром 10 см. Перед цим добре поливають, щоб не пошкодити стрижневі корені. Ґрунтову суміш готують у такій пропорції: беруть по дві частини дернової землі та перегною, одну частину піску і половину частини торфу. Для дренажного шару в цьому разі годиться деревне вугілля.

Пересаджені рослини тижнів на два поміщають у затінене місце. На сонце їх краще не виставляти. Воду для поливу потрібно відстоювати. Її температура має бути вище кімнатної на 2-3 градуси. Через два тижні лавр можна виставляти на сонячне підвіконня, де він швидко піде в ріст і почне добре розгалужуватись. Потрібно тільки формувати крону, вчасно прищипуючи верхівки пагонів

Як використовують алюмінієву фольгу: 

Заточення ножиць Візьміть кілька шарів фольги і поріжте ножицями. Це допоможе без усяких зусиль заточити їхні леза. Захист ручок під час фарбування Якщо ви займаєтеся ремонтом, то убезпечити фурнітуру від фарби можна, обгорнувши її фольгою. Видалення іржі Просто потріть крани й труби зім'ятим шматком алюмінію. Це видаляє іржу не гірше спеціальних щіток. Запечатування пакетів Іноді необхідно герметично запечатати речі або продукти в поліетилен. Для цього можна використати праску, що міцно зварює краї пакета. А щоб його поверхня не забруднювалася розплавленими залишками, краще прокласти шар алюмінієвої фольги. Універсальний провідник У цьому випадку ми використовуємо здатність фольги проводити електричний струм. Наприклад, якщо пальчикових батарейок у будинку не залишилося, то можна використати замість них елементи формату ААА, "наростивши" їх до потрібного розміру. Очищення посуду Швидко і якісно очистити посуд від жиру й гару допоможе зім'ятий шматок алюмінієвої фольги. Переміщення меблів Якщо вам необхідно перетягнути важку шафу, ліжко або інші меблі по килиму, то загорніть їхні ніжки в досить товстий, щоб не рватися, шар фольги. Таким чином операція зажадає від вас набагато менше зусиль. Прасування Цей лайфхак дозволить вам витрачати на прасування рівно у два рази менше часу. Покладіть на гладильну дошку алюмінієву фольгу відповідного розміру. Тепер при прасуванні тепло від праски буде відбиватися і впливати на зворотний бік речей. Щильно обернувши каструлю з гарячою водою ви отримаєте імпровізовану праску. Лійка Коли під рукою немає потрібного предмета, то його можна зробити своїми руками. Наприклад, проста лійка, сформована з фольги, упорається з переливанням рідин не гірше дійсної. Лоток для фарби Якщо вам часто доводиться фарбувати, та ще й різними кольорами, то застеляйте дно лотка фольгою. Наприкінці роботи викидаємо цей шар, і ємкість готова до наступного сеансу фарбування й нового кольору. Відбивач для фотозйомки Професійне встаткування для фотозйомки коштує іноді досить відчутних грошей. Якщо ви займаєтеся цим у вигляді хобі або хочете просто спробувати, то цілком можна для початку зробити собі світловідбивач з алюмінієвої фольги. Ефект перевершить ваші очікування. Рефлектор для батареї Підвищити на пару градусів температуру у вашому приміщенні допоможуть спеціальні панелі, що відбивають тепло, поміщені за батарею. Таким чином, ви будете більше гріти свою кімнату, а не вулицю. Сонячний розігрів Влітку при безхмарній погоді для розігріву їжі можна цілком обійтися сонячною енергією. Простий рефлектор, що складається з обгорненої фольгою миски великого розміру, цілком здатний розігріти ваш бутерброд або хот-дог.