СУХА гниль — хворорба картоплі

досить поширене захворювання, що завдає дуже великої шкоди. Часто заражені бульби повністю гинуть. На відміну від гнилі мокрої, збудником якої є бактерії, суху викликає специфічний грибок.

Основне джерело інфекції — заражений ґрунт. Інфекція може зберігатися в насіннєвих бульбах і рослинних рештках. Її розвиток зумовлюють підвищені дози азотного добрива, в тому числі надлишок гною. Хвороба прогресує за високих температур повітря та підвищеної вологості ґрунту. Збудник проникає в бульбу через ушкодження на шкірці, залишені шкідниками.

Симптоми сухої гнилі починають проявлятися в період цвітіння. Верхнє листя на кущах світлішає, трохи згодом в’яне і засихає. Нижня частина стебла буріє, а при високій вологості повітря загниває і вкривається рожевим або помаранчевим нальотом.

Суха гниль уражує картоплю, яку не вдалося вберегти від фітофторозу та інших захворювань. Тому найпевніше можна запобігти сухій гнилі, зробивши все, щоб хвороби обійшли стороною ваш город. Якщо ж картоплю все-таки уразив фітофтороз, то через три тижні після збирання врожаю слід ретельно перебрати бульби і видалити всі з наявними ознаками хвороби.

Суха фузаріозна гниль сильно проявляється і ушкоджує картоплю через 2 — 3 місяці після копання. Насамперед, як ми вже наголосили, вражаються бульби з механічними ушкодженнями (ударами, тріщинами, порізами, зіпсуті шкідниками). Спершу на них з’являються сірувато-бурі тьмяні злегка вдавлені плями. Надалі м’якоть під плямою стає сухою, трухлявою, шкірка зморщується; в ураженому місці бульби утворюються порожнини, заповнені грибницею. Вічка на уражених бульбах проростають повільно, часто ниткоподібними паростками. Інфекція швидко перекидається на сусідні картоплини.

Профілактика сухої гнилі — використання при садінні тільки здорової бульби. Не бажано відводити під картоплю низинні, а також ділянки з важкими ґрунтами.

На жаль, рекомендованих хімічних препаратів для профілактики і лікування фузаріозу (так ще називають цю хворобу) немає. Деякі досвідчені городники рекомендують протруювати бульби перед садінням одним із бактеріальних засобів: фітоспорін (40—50 г/ц), бактофіт (300—500 г/ц). Рекомендують також протруювання препаратом Максим, КС перед закладанням на зберігання (витрата 0,2 л/т) або перед посадкою (витрата 40 г/ц). Насіннєвий матеріал можна обпудрити фундазолом безпосередньо перед садінням.

З огляду на те, що грибок — збудник хвороби — довго зберігає життєздатність у ґрунті, на ділянці, де росла заражена картопля, садити цю культуру не можна 3—4, а то й 5—6 років.

Бурякова коренева тля

Наймовірніше, грядки під морквою заселені буряковою кореневою попелицею (не плутати з наземними попелицями). Цей вид дрібних сисних комах трапляється повсюдно. Пошкоджує буряки, моркву, лободу та інші лободові. Найчастіше заселяє торішні бурячища, облюбовані лободою ділянки, де при прогріванні ґрунту до 10—12ОС на глибині залягання шкідника «нагулюють жирок» личинки. Коли тепліє, частина з них залишається живитися корінням бур’янів, решта виходить на поверхню ґрунту. Особливо багато їх там, де попередником буряків була пшениця. Через 10—12 діб личинки перетворюються на самок, плодючість кожної — 20-80 личинок. За період з травня по жовтень розвивається 8-10 поколінь.

Наймасовіше наростання чисельності шкідника спостерігається у липні—серпні. Дуже сприятливі для розмноження бурякової кореневої попелиці роки з невеликою кількістю опадів і високою температурою повітря у вегетаційний період. Живиться вона мичкуватим корінням коренеплодів, що призводить до в’янення й загибелі всієї рослини. Сильно пошкоджені коренеплоди легко висмикуються з ґрунту.

На щастя, цей вид попелиць має чимало природних ворогів із числа комах. Згубною для бурякової кореневої попелиці є й волога земля, у якій вона гине внаслідок зараження грибком. Тож не можна допускати пересушення ґрунту на грядках моркви та буряків.

У боротьбі з цим шкідником важливо дотримуватися сівозмін, в жодному разі не допускаючи посівів моркви по буряках та забур’янених ділянках, особливо лободою.

Ілларіонов : «Українці , вас в Женеві спочатку продали , а потім зрадили»
За першими з'явившими публічними коментарями за підсумками Женевської зустрічі 17 квітня картина виглядає наступним чином: Путін отримав все, що хотів . Можливо , навіть більше

1 . Україна погодилася на «зовнішнє управління» - питання, що відносяться до виключного відання національних властей у внутрішній політиці , тепер будуть вирішуватися зовнішніми стосовно України силами. Цими зовнішніми силами є Захід і Росія . Як себе проявив Захід , ви можете судити з того , як США і Великобританія виконують свої зобов'язання перед Україною за Будапештським меморандумом . Як виконує свої зобов'язання перед Україною нинішній російський режим , пояснювати не треба. Іншими словами , зазначеною заявою легалізується зовнішнє управління Україною .

2 . Наскільки можна зрозуміти , в документі немає вимоги вивести з території України російські війська , включаючи спецназ ГРУ , ФСБ , ССО та інші . Тобто де-факто їх присутність в Україні тепер легалізовано .

3 . У документі взагалі не йдеться про російську агресію . У ньому немає ні слова про війну , що ведеться путінським режимом проти України . Тобто тепер навіть сам факт російської агресії легалізований.

4 . У документі немає ні слова про збереження територіальної цілісності України . У ньому навіть на рівні слів і заяв представників нинішнього російського режиму не гарантована міжнародно визнані кордони України . Іншими словами , легалізовано їх порушення .

5 . У документі немає ні слова про Крим. Тобто захоплення , окупація , анексія Росією Криму де-факто легалізовані міжнародною угодою за участю українських властей (оскільки українська влада підписала заяву з агресором після дати анексії їм Криму) .

6 . Конституційний процес в Україні тепер піде по « інклюзивній формулі за участю регіонів» , тобто він дає легальну основу сепаратистам блокувати унітарний характер української держави.

7 . Всі сепаратисти отримують амністію.

8 . Звільнення будівель і установ , так само як і роззброєння т.зв. « Самооборони» , на Сході України несуттєво , так як , по-перше , вони і так повинні були бути звільнені , а , по-друге , Женевським заявою все сепаратисти тепер амністовані. Тепер вони проведуть майбутнє час не в тюрмі , а за столом переговорів , так сказати , виробляючи , нову Конституцію України .

9 . Процес підготовки Конституції зумовлює федеративний характер України , що не користується скільки-небудь помітної публічною підтримкою ні в одному регіоні України .

10 . Наслідки цього процесу прозорі і абсолютно передбачувані - лідери сепаратистів вибираються в органи регіональної влади і потім (за допомогою або без допомоги російських командос ) здійснюють в нових регіонах добре відомий кримський сценарій.

11 . Результат процесу федералізації - створення навіть не Федеративної України , про що кілька днів тому повідомляв Теміргалієв , а Новоросія ( « від Харкова до Одеси» ) , про яку настільки натхненно сьогодні розповідав Путін.

12 . Проведення президентських і парламентських виборів документом не гарантовано. Лавров спеціально це підкреслив , що означає , що російські агенти будуть продовжувати їх зривати , а російська влада як і раніше будуть говорити , що влада в Києві нелегітимні (як сьогодні як і раніше говорив Путін) .

13 . Згідно з документом , скільки-небудь серйозні організовані сили , здатні протистояти російській агресії ( Самооборона Майдану , Автомайдан , Правий сектор ) підлягають роззброєння і розпуску . В результаті в України не залишається взагалі нікого , здатного її захистити. Дії офіційних українських армії , міліції , спецпідрозділів ми всі бачили.

14 . Якщо ж ці нові сили - зачатки майбутніх силових структур нової України - не виконуватимуть вимоги Женевського заяви , то на них нацькують аваковскую міліцію , повну беркутівців та інших кадрів колишнього режиму , характер дій яких був яскраво продемонстрований у ході вбивства Олександра Музичко , а також побиття київських добровольців харківською міліцією на полтавському шосе. Під час побиття і знущань менти примовляли: «Це тобі за Майдан! » Ще вчора такі дії для них були нелегітимними , що загрожують можливими переслідуваннями , сьогодні - вони стали вже зовсім законними.

15 . На відміну від України , виконання зобов'язань якої за цією угодою тепер буде забезпечуватися підписом української сторони , тиском на неї Заходу і регулярними істериками російського МЗС , виконання зобов'язань з російського боку (до речі , цікаво , яких? ) Забезпечуватиметься також , як і її зобов'язання по Будапештському меморандуму .

16 . У той момент , коли підтримка в Україні вступу країни в НАТО різко зросла , а за деякими опитуваннями вже перевищила 50 % навіть на Півдні та Сході , влади підписалися під позаблоковим статусом країни. Тобто гарантували нові агресії та інтервенції східного сусіда за його примхи .

17 . Іншими словами , українці , у вас не тільки віроломно відібрали Крим . Зараз на очах у всього світу під гарантії Заходу і за згодою нинішніх українських властей у вас зараз «цілком легітимно » забиратимуть Новоросію (на жаль , це тепер вже навіть не Федеративна Україна , і з цим вже де- факто погодилися нинішні українські влади) , різати країну , знищувати патріотів , ліквідувати , нехай віддалений і слабкий , але шанс на участь у системі колективної безпеки і хоч на якийсь захист від жодного хамського «брата» , і далі в іншому по дрібниці - « зовні управляти» .

Одним словом , як вас вже багато разів попереджали на сторінках цього блогу , це Мюнхен -2014.

Точніше , це гірше Мюнхена. Тоді було тільки умиротворення агресора. А зараз , крім уміротоворенія , ще й національну зраду . Чехов в 1938 -му все-таки змушували і змушували . А ваші самі прогнулися . І все інше зробили самі.

Як знову-таки вас попереджали , рейдерське захоплення великої європейської країни можна здійснити і без танків. Головне , щоб у владі були зрадники . Або ідіоти. Або навпаки. У чому , загалом , немає великої різниці.

П.С. Як відомо , Ісав продав своє право первородства за сочевичну юшку . Дикуни віддавали золото і коштовності за скельця і брязкальця . Шахраї забирають цінності за пачки різаною паперу. У разі щойно стався « розміну» з боку України не бачу ні юшки , ні скелець , ні навіть різаною паперу. Нічого .

Шкідник жук оленка волохата:

Від неї можна залишилися без вишень, абрикосів, яблук, суниць і навіть квітів.

Плодовим деревам у фазах розкриванням пупинків (рожевого конуса) та цвітіння значної шкоди завдає численна армія комах-шкідників. У її «бойових» загонах — оленка волохата (Epicometes hirta Poda), ви її бачите на фото.

Вона є найчисельнішим і найнебезпечнішим шкідником, від якого потерпають насадження плодових, ягідних культур, виноград і навіть квіти у всіх регіонах країни, якщо ті або інші шкідники чи хвороби ушкоджували рослини в попередньому році, то вони, ймовірно, загрожують саду й тепер.

Жуки оленки волохатої перезимували в ґрунті на глибині 15—40 см і на початку цвітіння кульбаби, підбілу, барвінку починають вилазити з ґрунту. У теплі сонячні дні «стають на крило», після заходу сонця та в прохолодні ночі знов ховаються в землю. Заселення ними насаджень плодових культур розпочинається з фази рожевого пупинка і триває впродовж усього періоду цвітіння. Після цього шкідники перелітають на злакові. Полюбляють бур’яни — пирій повзучий, вівсюг, мишій... З першої декади й до кінця червня оленка відкладає яйця в ґрунт у задернованих місцях — у садках, на узбіччях доріг, там, де поле толокує. Наприкінці літа—ранньої осені із залялькованих личинок з’являються молоді жуки...

А тепер про боротьбу з ними. Оскільки у фазі рожевого пупинка, коли саме розкошує оленка, застосовувати інсектициди не можна, в присадибних садах радять струшувати комах, обприскуючи гілки холодною водою (від такого «душу» шкідники ціпеніють, і їх легше зібрати на підстилки).

На особливу увагу заслуговує препарат Каліпсо 480 SC, к.с. — системний інсектицид з новою діючою речовиною (тіаклоприд) контактної та кишкової дії. Нині це єдиний інсектицид в Україні, який можна застосовувати під час цвітіння в промислових багаторічних насадженнях та приватному секторі.

Яблуні, груші обприскують у фазі рожевого пупинка — до цвітіння, з нормою використання 2-2,5 мл препарату на 10 л води на одну сотку саду.

Препарат ефективний проти всіх шкідників саду: квіткоїда яблуневого, довгоносика, плодожерки та пильщика яблуневих, мінуючої молі, оленки волохатої та інших. 

Чорниця ( афини ) любить кислі грунти:

Її садять у жовтні, але можна і ранньої весни. Найкращим садивним матеріалом вважаються дво- трирічні кущики, хоча і більш дорослі добре приживаються. Вкорінення відбувається набагато швидше, якщо рослини висаджують із грудкою землі.

Ґрунт навколо кущиків треба відразу замульчувати тирсою, опалим листям або торфом — це допомагає зберегти вологу, а за осінньої посадки забезпечує захист від морозу. Кущі садять на таку ж глибину, на якій вони росли в розсаднику.

Температурні вимоги культурної чорниці подібні до вимог смородини. Зими вона не боїться, однак, якщо між збиранням урожаю та настанням холодів залишається менше 40-50 днів, ранні морози (приблизно до мінус десяти градусів) можуть ушкодити рослини. Цвіте чорниця в другій половині травня, коли пізні весняні приморозки вже минають.

Культурна чорниця дуже чутлива до нестачі вологи, тому завжди необхідно піклуватися про рівномірне помірне зволоження ґрунту. Бажано, щоб ґрунтові води підходили близько — на рівні 30-90 см, але постійний застій води несприятливий. На відміну від своєї родички лісової, культурна чорниця найкраще росте не в тіні, а найбільші врожаї дає на осонні.

Вимоги культурної чорниці до ґрунту дуже специфічні: вона добре росте тільки на кислих ґрунтах! Реакція рН — в межах 3,8. У зв’язку з цим необхідна посадкова підготовка ділянки. На легких ґрунтах з рН менше 5,0 достатньо внести на рівні розміщення коріння торф’яне кришиво, збагачене поживними речовинами; в посадкову яму додатково закладають торф, перемішаний із тирсою, подрібненою корою або перегній з дубовим листям.

Більшість садових ґрунтів недостатньо кислі для цієї культури, особливо ж — на Полтавщині. Ознакою того, що земля не підходить для вирощування культурної чорниці, є пожовтіння листя, кущі майже перестають рости і зрештою гинуть.

Сумісність добрив:

Змішувати і зберігати необмежену кількість часу можна такі добрива.

Карбамід (сечовина), який сумісний із натрієвою і калійною селітрами, гноєм, хлористим калієм, сульфатом калію.

Сульфат амонію — із сульфатом калію, фосфоритним борошном.

Натрієву і калієву селітри — з карбамідом, аміачною селітрою, попелом, сульфатом калію, хлористим калієм, фосфорним борошном, вапняними добривами.

Кальцієву селітру — з фосфоритним борошном.

Гній — з карбамідом, сульфатом калію, хлористим калієм, фосфоритним борошном, суперфосфатом.

Фосфоритне борошно — з гноєм, аміачною, кальцієвою, натрієвою і калійною селітрами, карбамідом.

Сульфат калію — з суперфосфатом, гноєм, аміачною, натрієвою і калієвою селітрами, сульфатом амонію, карбамідом.

Добрива, які можна змішувати тільки безпосередньо перед застосуванням.

Карбамід — суміщається з фосфоритним борошном, суперфосфатом, сульфатом амонію.

Сульфат амонію — з карбамідом, вапняними добривами і гноєм.

Натрієва і калієва селітри — з кальцієвою селітрою і суперфосфатом.

Кальцієва селітра — крім натрієвої і калієвої селітри, з попелом і сульфатом калію.

Вапняні добрива — з сульфатом амонію, кальцієвою селітрою, сульфатом калію, хлористим калієм.

Гній — із сульфатом амонію.

Суперфосфат — з аміачною, калієвою і натрієвою селітрами, карбамідом.

Фосфоритне борошно — з карбамідом і хлористим калієм.

Хлористий калій та сульфат калію — з фосфоритним борошном, кальцієвою селітрою.

Аміачну селітру — з суперфосфатом.

Вчені-ґрунтознавці рекомендують для підтримки родючості поля на чорноземах, сірих, червоних ґрунтах та суглинках вносити річну норму з розрахунку: азотних — 12-15 г, калійних — 10-12, фосфорних — 30-40 г (за діючими речовинами) на кожний квадратний метр площі.

фосфорні добрива

ОДНИМ із найбільш значущих елементів для рослин є фосфор. Без нього неможливе коренеутворення і формування врожаю, тому він необхідний садовим і городнім культурам протягом усього періоду росту і розвитку.

Хоча в чорноземах уміст доступного для рослин фосфору вважається достатнім, без додаткового внесення відповідних добрив у мінеральній формі не обійтися.

Оскільки фосфорні добрива (навіть водорозчинні) практично не переміщуються у ґрунті, вносити їх потрібно у два прийоми. Восени під перекопування — 2/3 дози на глибину залягання основної маси коренів (15-25 см) і навесні 1/3 дози.

Для цього по діаметру пристовбурного кола буром роблять кілька свердловин завглибшки 40-50 см, засипають у них необхідну кількість добрива і добре поливають.

Мінеральні фосфорні добрива поділяються на прості, подвійні й складні. З усіх видів добрив рослини найкраще засвоюють водорозчинні. А ось фосфорні добрива, розчинні в слабких кислотах (наприклад, преципитат), ефективні тільки у ґрунтах із кислою реакцією.

Для основного внесення під садові та городні культури використовують простий і подвійний суперфосфат з умістом фосфору відповідно 14-20% і 42-50%. Під культури, які мають додаткову потребу в солях сірки, застосовують простий суперфосфат. Він містить близько 40% гіпсу, в складі якого є сірка.

Подвійний суперфосфат не містить сірки, і його ефективність підвищується при сумісному внесенні з сульфатом амонію або калію. Якщо подвійного суперфосфату мало, то його використовують передусім під культури, які виносять із урожаєм велику кількість мінеральних речовин (плодові дерева і виноград).

Якщо ґрунт закислений, то доцільніше підживити преципитатом, який містить близько 40% фосфору. Він поступово розчиняється в ґрунтових кислотах і має властивість залуження ґрунту. Це добриво дуже ефективне також на ґрунтах, де тривалий час вносили азотні добрива (аміачну селітру, сечовину).

Преципитат можна замінити под­війним суперфосфатом, хоча ефект буде вже не такий.

Найдешевше фосфорне добриво — фосфоритне (фосфорне) борошно. Воно незамінне в господарстві для компостування відходів, пришвидшення перепрівання гною, підготовки інших органо-мінеральних сумішей для внесення в ґрунт.

Складні азотно-фосфорні добрива містять азот і фосфор у водорозчинній формі у збалансованому співвідношенні.

В амофосі концентрація азоту і фосфору становить відповідно 11-12% і 49-51% діючої речовини.

У нітроамофосі — 15-23% азоту і 11-24% фосфору.

У нітрофосі (залежно від марки добрива) вміст азоту коливається в межах 23-24%, а фосфору — 14-17%.

У діамофосі міститься 50% фосфору і 18% азоту.

Вартість їх вища, ніж простих фосфорних добрив, але вони можуть застосовуватись і для основного внесення та підживлення навіть наприкінці вегетації (незважаючи на вміст азоту).

Найпоширенішим шкідником малини є стеблова галиця.

Вона пошкоджує стебло, викликаючи утворення наростів (галів) брунатного кольору у нижній і середній його частинах, котрі, поступово збільшуючись у розмірі, восени повністю окільцьовують пагін. Через пошкодження порушується сокорух, уповільнюється ріст, пагони засихають, ламаються за сильних вітрів.

Оскільки шкідник зимує в цих же галах, то єдиним ефективним заходом боротьби з ним є вирізування з подальшим спалюванням (у найкоротші терміни). Робити це треба обов’язково восени чи напровесні, оскільки в квітні-травні вже починається виліт комах, що відродились, — невеликих комариків (до 2-2,5 мм) чорного кольору. Далі самки відкладуть яйця на молоді пагони. Личинки проникнуть у стебло і почнуть живитися. За тиждень-два на стеблах з’являться здуття

Боротьбу з шкідниками в саду слід починати ще до розбруньковування дерев. Радимо простий народний метод. Розстилаємо під деревом шматок брезенту або мішковини і кінцем палиці, загорнутої у м’яку ганчірку, стукаємо по гілках, струшуючи на підстилку жуків яблуневого квіткоїда та інших. Потім їх слід знищити. Повторити так варто три-чотири рази, поки дерево зацвіте. Але — увага! Робити це необхідно рано-вранці чи пізно ввечері, інакше при температурі вище плюс 10^ОС жуки-шкідники розлетяться і вся праця зійде нанівець. Так само борються з пильщиками. Операцію проводять, коли пуп’янки на яблунях і грушах порожевіють. Варто вибрати похмурий день — шкідники в негоду погано літають.

Слід припасувати на стовбури ловильні пояси, повісити баночки або розрізані впоперек навпіл пластмасові пляшки із компотом, квасом, що забродили, розведеним водою варенням — імпровізовані пастки для літаючих комах-шкідників.

Не обійтися в саду і без блакитного обприскування бордоською рідиною проти спалаху парші.

У фазі рожевого бутона, коли з’являються ніжно-рожеві кінчики пелюсток і збільшується в розмірі листя, необхідно вдатися (з огляду на погоду цієї весни) до захисних заходів від іржі, парші, кокомікозу та інших грибкових хвороб, обробивши насадження одновідсотковою бордоською рідиною. Якщо в минулі сезони дерева сильно страждали від вищезгаданих хвороб, після їх цвітіння аналогічну обробку повторюють. Рекомендується також обробити персик проти кучерявості листя, якщо відповідне обприскування не проводили до розпускання бруньок.

Абрикосам, сливам, персику допоможе уникнути дірчастої плямистості обприскування одновідсотковою суспензією колоїдної сірки або півторапроцентною суспензією свіжогашеного вапна.

У фазі появи бутонів з’являються личинки грушевої листоблішки, шовкопряда, листо­гризучої гусені. Проти них можна застосувати дозволені інсектициди — Бі-58, децис та інші, особливо якщо дерева не оброблялись одним із таких препаратів під час набубнявіння листових бруньок.

Проти пильщиків, плодожерок, листокруток допоможе обробка золоном, дурсбаном та іншими дозволеними препаратами.

Однак слід пам’ятати, що при обприскуванні дерев важливий індивідуальний підхід не тільки до кожної культури, а й до кожного сорту. Адже деякі хвороби вражають тільки кісточкові дерева, а деякі — лише плодові. 

штрих-код:
На перший погляд зовнішній вигляд штрих-коду мало про що може сказати покупцеві. Однак обізнана людина з нього дізнається багато цікавого. Тож придивляємося уважніше: за європейським стандартом, із 13 нанесених цифр перші дві-три позначають країну; наступні чотири — код підприємства; в решті п’яти цифрах зашифровані споживчі властивості (перша — найменування товару, друга — споживчі якості, третя — маса, четверта — склад, п’ята — колір). Як бачимо, кожна цифра сповнена інформації.
Остання — контрольна. Вона слугує для визначення справжності коду, і якщо виконати нескладні арифметичні дії з цифрами, є шанс переконатися, чи не банальна підробка перед вами.
Як уже згадувалось, перші три з тринадцяти цифр вказують на країну-виробника. Ось виробники, які найчастіше зустрічаються на українському ринку: США, Канада — 00, 01, 03, 04, 06; Франція — 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37; Німеччина — 40, 41, 42, 43; Великобританія (і Північна Ірландія) — 50; Японія — 49; Бельгія (і Люксембург) — 54; Норвегія — 70; Данія — 57; Фінляндія — 64; Португалія — ​​56; Швеція — 73; Швейцарія — 76; Італія — ​​80, 81, 82, 83; Ізраїль — 72; Голландія — 87; Австрія — 90, 91; Австралія — ​​93; Туреччина — 86; ПАР — 60, 61; Ісландія — 84; Китай — 690; Росія — 460.

Одержати інформацію про приналежність штрих-кодів можна і через Інтернет. Для цього у 1999 році була створена єдина інформаційна система глобального реєстру GEPIR. Все, що потрібно, це зайти на головну сторінку GEPIR і ввести код. Утім, якщо його немає у цьому реєстрі, це ще не значить, що товар підроблений. Можливо, компанія не захотіла надавати свої дані для реєстру, адже у багатьох країнах законодавчо дозволено не розкривати виробничу інформацію.

Вишня:     Вишню збереже перець.

                  
Вишні слід обмежувати зріст.

ЧИМ підгодовувати вишню?
Підживлення навесні - зола, по літровій банці, по вологому грунті, по периметру крони, 1 столова ложка сечовини і 2 столові ложки безхлорного калію (при підгодівлі хлористим калієм скине листя) на 10 л води (не менше 3 - 4 відер на рослину). Можна замінити калійної селітрою (2 столові ложки). Під час інтенсивного росту зав'язей слід обприскати по листю розчином мікроелементів. Крім того, потрібна ще одна літрова банка золи для нарощування кісточки.
В середині серпня - 2 столові ложки подвійного гранульованого суперфосфату і 1 столова ложка калію на 10 л води (не менше 4 відер) і знову літрова банка золи. Літрову банку золи можна замінити 1 склянкою доломіту. 
Пізно восени, після скидання листя, можна внести пару відер органіки.
О                                                

Щоб черешня безпроблемно почувалась у вашому садку, обирайте для неї підвищені затишні місця (щоб уникнути застійного повітря) з південного, західного чи південно-західного боку. До речі, вона дуже не любить затінення. Це дерево здебільшого потребує пари для перехресного запилення. Якщо поблизу росте вишня, строки цвітіння якої збігаються із цвітінням черешні, також варіант. До речі, для кращого принадження комах-запилювачів радять на початку цвітіння обприскати крону медовим розчином (столова ложка на один літр води).

Позаяк черешня походить із Півдня, вона вразлива до сильних морозів. Щоб дерево благополучно перезимувало, молоді пагони повинні добре визріти. І в цьому дереву слід допомогти. Зимостійкість підвищать внесені у вересні фосфорні добрива (40-60 г гранульованого суперфосфату на 1 м² проекції крони). Азотні вносять тільки до кінця травня!

А тепер про обрізку. За словами знаменитого українського селекціонера Л.Симиренка, «вишня і черешня не терплять педантичного обрізування і швидше гинуть, ніж підкоряються невблаганному ножу». Тож робіть висновки. Найправильніше буде обмежитися санітарним обрізуванням — тобто видаленням пошкоджених і сухих гілок. Проріджують крону (спрямовані всередину або перехрещені гілки видаляють) ранньою весною, до набухання бруньок. Зрізи обов’язково (!) треба ретельно замазати олійною фарбою чи садовим варом. Восени обрізувати не можна — це стимулює ріст, а в результаті знижує зимостійкість!

Взимку черешні загрожують не тільки морози, а й сонячні опіки — через це розтріскується кора й утворюються рани, що з часом призводить до всихання гілок, а то й загибелі дерева. Для черешні обов'язкова дворазова (восени й навесні) побілка стовбура і основи скелетних гілок.

Культура вразлива до грибних захворювань, профілактиці яких сприяє обприскування фунгіцидами, наприклад хорусом (30 г на 10 л води).

Щавель у ролі лікаря

ЗИМА залишила після себе неприємні сюрпризи — подекуди «плачуть» камеддю вишні, абрикоси, це наслідок морозобоїн. Утім, ліки від цієї біди у вас буквально під ногами чи неподалік на грядці. Це щавель (дикий, культурний), який, радіючи сонцю й весні, зараз активно пішов у ріст. Лікар він ще той!

Спочатку зачищаємо стовбур дерева від відмерлої кори і напливів тієї ж камеді, а потім густо натираємо ранку пучком щавлевого листя. Можна прим’ятий, аж до соковиділення, пучок щавлю (1-1,5 см) прив’язати до рани, обмотати зверху плівкою і обгорнути шматком мішковини чи будь-якої іншої натуральної тканини. Через пару діб цю пов’язку треба зняти, дати ранці обсохнути хвилин 15-20 і замазати проблемне місце садовим варом.

Якщо кора сильно уражена, особливо на вишні, черешні, перш ніж застосувати вар, слід провести ще дві-три процедури з накладання щавлевої пов’язки.

Із кісточки виросте вишня.

Плодові дерева відмовляються плодоносити, надані самі собі, тобто ростуть без догляду: вони зайняті виживанням, куди їм плодоносити ...

1. СОНЯЧНЕ МІСЦЕ.

Щеплені дерева вишні, як і взагалі всі щеплені рослини, повинні бути в достатку забезпечені вуглеводами, які виробляються в листі в процесі фотосинтезу на прямому сонці.
Для них треба вибирати таке місце, де прямі сонячні промені падають з раннього ранку і тримаються хоча б до другої половини дня, а ще краще - до вечора.

2. НАЯВНІСТЬ вапняку.

Треба сказати, що за старих часів всі проблеми цього дерева вирішувалися за допомогою гною.
Гній прекрасно усуває грунтову кислотність і містить кальцій, тому при його постійному внесення вишня процвітала по всій середній смузі. Сьогодні в садах, де вносять гній, вона як і раніше з урожаєм. Якщо гною немає, його може замінити вапнякова мука в великих кількостях: її потрібно щорічно розсипати далеко за межі пристовбурного кола в дозах, зазначених на упаковці (приблизно 1 кг на 3 м кв). Я б порадив при посадці саджанців поміщати в посадкову яму великі і дрібні шматки бетону. При цьому яму не треба робити глибокої, навпаки, обов'язково треба підняти кореневу шийку над рівнем грунту хоча б на 15-20 см, так як вишня не терпить вимокання кореневої шийки і тим більше її «вморажіванія» в калюжу. Добриво для вишні має бути по можливості м'яким і в невеликій кількості, найкраще для цього використовувати перегній, отриманий з розклалася трави. Його розкидають по поверхні грунту, можна неглибоко вкопати - на третину багнета лопати. Мінеральні добрива припустимі лише в невеликих кількостях і лише ті з них, що не закісляет грунт.

3. НАЯВНІСТЬ ДРУЖНІХ РОСЛИН-СУПУТНИКІВ.

На вишню впливають і відчутно посилюють її наступні: жасмин (чубушник), антирринум, гладіолуси, нігтики, примула, троянда, хоста, люпин, полуниця, малина, йошта (гібрид агрусу зі смородиною), ріпа, горох - цим рослинам я б поставив оцінку 4+.
Барбарис і виноград десертний заслуговують оцінки 5, а рябчики (цибулинні) тягнуть на 5 +.

Ось замість трави та бур'янів в пристовбурних кіл вишневого дерева краще посадити якісь з цих рослин.

Крім того, цілком можна садити поруч з вишнею культури, які не роблять шкоди і не приносять помітної користі: водозбір, бузок, клематис, часник, цибуля, огірки, гарбуз, салат, кукурудза, буряк.

Небажано розміщення поблизу від вишні (оцінки 2 і 3): всіх хвойних, яблуні, жимолості, лілії, наперстянки, нарциса, тюльпанів, братків, ірисів, спіреї, моркви, петрушки, селери.

4. НАЯВНІСТЬ запилювачів.

Вишня відома своєю самобесплодни. Плоди її зав'язуються від пилку іншого сорту.
Іноді сорт-запильник не так просто вгадати, тому, навіть якщо у вас росте 2-3 різних сорти, вони можуть погано зав'язуватися. Знайдіть де-небудь в межах міста старі дерева вишні (вони залишилися на місці занедбаних садів), викопайте поблизу від них порослеві деревця, підсадити їх до своїх вишням осторонь, метрах в 3-4-х, і дочекайтеся цвітіння. Якщо ви привезете такі деревця з різних місць, велика ймовірність, що ваші сортові вишні отримають потрібного запилювачі. Що стосується крони, то плодівники остерігаються обрізати вишню, так як зрізи погано заростають, через них можливе зараження інфекцією. Молоді дерева можна зовсім не чіпати секатором років до 15-20. Щоб крона краще омолоджувалась, з неї буде потрібно час від часу видаляти старі загущаючі гілки, - замазування спилов має бути незмінно ретельно.

Грибкові захворювання вишні

ГРИБКОВІ захворювання є серйозною проблемою для садівника. Адже уражене дерево не тільки швидко чахне, а й саме стає джерелом інфекції.

Утім, здебільшого достатньо дотримуватись елементарних правил агротехніки, щоб захистити вишневий сад од серйозних недуг, якими є кокомікоз, антракноз, моніліоз.

Насамперед дереву потрібні своєчасна обрізка, підживлення і полив.

Антракноз найчастіше уражує вишню і черешню, зокрема плоди. У народі побутує назва «гірка гниль», яка дуже добре відображає симптоми недуги. Грибок поширюється спорами, які зимують в опалих плодах.

Захворювання важко виявити на ранній стадії. Антракноз спричиняє появу світлих плям на ягодах, які з часом перетворюються на горбки з нальотом рожевого кольору. При сухій погоді плоди швидко засихають. Якщо хвороба з’явилася теплим дощовим літом, існує велика ймовірність того, що антракноз «скосить» увесь урожай вишні.

З метою профілактики проводять побілку дерев спеціальними сумішами. Обробляти слід не тільки вишню, а й решту дерев у саду, тому що захворювання дуже заразне.

Механічні пошкодження потрібно зачистити і замазати садовим варом. Таку ж обробку проводять після планової обрізки.

На жаль, якщо недуга розвинулася, профілактика не допоможе. Щоб боротьба з хворобою не затягнулася надовго, необхідно підібрати максимально ефективне лікування. Скажімо, препаратом полірам. Вишню обприскують тричі (20 г на 10 л води).

Мікоз вишні — це ціла група недуг, що спричиняється грибком. Найпоширеніше захворювання цього ряду — кокомікоз.

Хвороба спершу уражує листя — на ньому з’являються червоні крапки, які з часом переростають у плями. З нижнього боку листка можна побачити сам грибок, точніше, його спору у вигляді рожевого нальоту. Відтак вишня починає скидати листя. Це сильно позначається на зимо­стійкості дерева. Без природного захисту у перші ж холоди вишня підмерзає. За кілька сезонів стан дерева сильно погіршується. Вишня може навіть загинути.

Іноді хвороба уражує плоди. Вони стають потворної форми. В їжу такі не годяться.

Оскільки захворювання поширюється спорами, які зазвичай зберігаються в опалих рослинних рештках, потрібно регулярно згрібати і спалювати останні.

Після збору врожаю належить обробити дерево бордоською рідиною (1%) або хлор­окисом міді (0,4%).

Дуже важливо не пропускати обробки. Якщо прогавити, гриб проникне у тканини рослини, і боротися з ним буде дуже важко. Обприскувати гілки, вже уражені хворобою, марно, — їх доведеться видалити.

Деякі садівники рекомендують для надійності ввести додаткові обробки. Скажімо, на початку жовтня обприскати розчином сечовини (4%).

Хімпрепарати на городах та в садках :

Високотоксичні

Децис (у роздрібній мережі має назву дельтаметрин, декаметрин, суперметрин) — у навколишньому середовищі розкладається помірно швидко — впродовж чотирьох-шести тижнів.

Рипкорд (цимбуш, цинометрин, циперметрин, шерпа) — розкладається швидко.

Хлорокис міді (а також мідний купорос, бордоська рідина) — нагромаджується в ґрунті роками, стійкий до навколишнього середовища. Іони міді (разом із пилом, плодами, овочами) потрапляють в організм людини, накопичуються в печінці, спричиняючи тяжке захворювання — цироз.

Цинеб (полікарбацин, а також аспор, лонанол, парцат) — розкладається в ґрунті впродовж одного місяця на стійкі метаболіти, токсичність яких у два-десять разів перевищує отруйність самого цинебу.

Фосфамід (БІ — 58, рогор, роксин, цигон, перфектіон — інсектоакарицид. Період напіврозкладу в рослинах два-п’ять днів. Швидко розчиняється у воді.

Фозалон (бензофосфат, золон, рубітокс) — інсектоакарицид. Період напіврозкладу в ґрунті — сім днів.

Вапняно-сірчаний розчин (ІСО — полісульфід кальцію) — високотоксичний препарат для людей — при потраплянні в шлунок декількох грамів спричиняє смерть. Однак збагачує землю сіркою.

ДНОК (динітроортокрезол) — інсектицид, фунгіцид, гербіцид. Високотоксичний. Може проникати через шкіру. Накопичується в організмі. Токсичний для домашніх тварин. Забруднює ґрунтові води. Розкладається впродовж двох місяців.

Метатіон (сумітіон, овадекс, фолитион) — інсектицид. Небезпечний при проникненні через шкіру і дихальні шляхи (перший клас небезпеки!). Швидко розкладається в рослинах і ґрунті.

Метафокс (вофатокс, метацид, фолідол) — інсектоакарицид. Високотоксичний при проникненні через дихальні шляхи (перший клас небезпеки!). Часто застосовується у боротьбі з ведмедкою. У рослинах швидко розкладається. Помірно стійкий у воді. В ґрунті розкладається впродовж трьох місяців.

Малотоксичні

Амбуш (анометрин-Н, висметрин, перметрин, корсар, талкорд) — препарат малотоксичний для тварин і людей. Розкладається швидко.

Альєт (фосетил алюмінію) — швидко розкладається на алюміній і нетоксичні метаболіти.

Банкол (бенсультап, Ти-78) — розкладається в ґрунті протягом чотирьох місяців.

Залізний купорос — малотоксичний для теплокровних.

Сапроль — фунгіцид. Безпечний для птахів, риби, бджіл. Період напіврозпаду — близько місяця.

Сірка — інсектоакарицид, фунгіцид. Збагачує ґрунт як добриво.

Найбільшу загрозу здоров’ю людей становлять фунгіциди, що застосовуються для боротьби з грибковими хворобами, особливо ті, до складу яких входить мідь — отрута першого класу небезпеки! Звідси висновок: для саду треба підбирати сорти плодових дерев, кущів, винограду, стійкі до грибкових захворювань. Це дасть змогу різко скоротити використання небезпечних хімпрепаратів.

Суниця Cуниці Ягоди Полуниця:

Cадять суницю у серпні-вересні, поєднуючи прополювання грядки від вусів із їх розсаджуванням. При цьому чим раніше посаджено розсаду, тим ліпше вкоріняться рослини до настання холодної погоди і тим більше закладуть плодових бруньок-ріжків. Такі насадження до зими треба поливати, прополювати, спушувати ґрунт, обривати вуса і т. д. Пізня, передзимова, посадка менш клопітна — проблем із поливом і прополюванням значно менше, але не варто чекати хорошого врожаю наступного року. Узагальнити «справи посадкові» можна так: при весняному садінні розсади повноцінний урожай одержують через рік, при осінньому — наступного літа.

Одна з імовірних причин недобору ягід — можливо, вашим городом з квітуючими рослинами смугою пройшов приморозок. У такому разі можна порадити застосувати при вирощуванні суниці накриття із синтетичних матеріалів, які «дихають», — це захистить цвіт від низьких температур, затримає вологу в ґрунті. Його можна накидати на дуги чи суціль, а на день відкривати грядки для обльоту бджіл. Тоді суниці достигають, як правило, на 10-15 днів раніше звичайного строку.

Городник зазначив, що його ділянка — чорноземна, себто ґрунт родючий, і він підживлював її добривами (щоправда, не вказав, якими). То, можливо, трохи переборщив, і рослини жирували, набрали велику вегетативну масу. Принагідно нагадаємо: суниця погано реагує на підвищену концентрацію солей у ґрунті, тому кепсько відгукується на безпосереднє внесення добрив. Ліпше вносити їх під культуру-попередник. Якщо такої можливості немає, то не менш як за 2-3 місяці до посадки треба підживити фосфорними, калійними і органічними добривами парове поле. На 1 кв. м вносять 8-10 кг органіки, 12 г фосфору і 15 г калію (д. р.) або 60 г суперфосфату і 30 г сірчанокислого калію (для ґрунтів середньої забезпеченості). Під час посадки добрива вносити не слід. Якщо ґрунт не був заправлений, ще й сам по собі дуже бідний, то восени в рік посадки (після того, як рослини приживуться) на глинистих ґрунтах і суглинках чи навесні на піщаних і супіщаних, а також торф’янистих суницю підживлюють. Фосфорні й калійні добрива вносять суціль на всій площі з розрахунку 6 г фосфору і калію (д. р.) на 1 кв. м. Можна внести органіку, загорнувши її в середину міжрядь.

Також імовірні причини низького врожаю ягід суниці, чи коли насадження зовсім не плодоносять:

вимерзли квітконоси під час формування ще восени;

квітам зашкодили весняні приморозки;

поганий догляд за насадженнями в період після збору врожаю;

сухої осені не був проведений полив, і рослини заклали мало квітконосів;

рослини уражені хворобами і шкідниками (сіра гнилизна, плямистість, суничний кліщ, нематоди);

насадження засмічені несортовою домішкою — сортами-засмічувачами.

Догляд за полуницею: має своїх ворогів — це і різні листогризучі комахи, і сунично-малинові довгоносики, і кліщі. А в період цвітіння вже не можна обробляти плантацію хімічними препаратами. Що ж робити? Порятує настій часнику. Тільки радимо дотримуватися пропорцій, щоб не спалити молоде листя рослин. Отже, 300 г очищених і трохи потовчених зубків старого часнику слід залити двома літрами гарячої води і залишити у темному місці на кілька днів. Після проціджування рідину треба влити у вісім літрів води і додати 50 г розчиненого господарського мила. Для обробки суничних грядок на вісім літрів води беруть два літри такого настою. Подібний ефект буде і від настою гірчиці (10 г на один літр гарячої води) або деревного попелу (300 г на літр). Настоюють дві доби, проціджують і застосовують.

Такими ж розчинами можна обробляти смородину та аґрус від довгоносиків, пильщиків і вогнівки.

Що стосується хвороб, то теж потрібно потрудитися, аби мати ранній і щедрий урожай. Дехто робить для кожного кущика дротяний каркас, що не дає можливості суницям торкатися землі. Це зберігає їх від зараження борошнистою росою і сірою гниллю. У довготривалу холодну погоду над кущами ще й натягують плівку, щоб урожай зібрати на два тижні раніше, ніж звичайно. Доцільно замульчувати ґрунт у міжряддях або прикрити його плівкою чи папером. Про мульчу вже писано-переписано, але хочемо ще раз наголосити: під нею стабілізується водний і температурний режим; ґрунт не розмивається і не ущільнюється під час поливів. Чим ліпше замульчована суниця, тим чистіші ягоди. Як мульчу часто використовують перепрілу соснову глицю.

СУНИЧНІ грядки от-от суціль укриються цвітом — аж серце тішать надією на щедрий урожай. Але за дощової і прохолодної погоди його можна й не дочекатися, бо створюються найкращі умови для розвитку сірої гнилі. Ягоди при цьому гниють на кущах, стають непридатні до вживання. Найчастіше таке трапляється на загущених ділянках, особливо — у низинних місцях, які погано провітрюються.

Щоб убезпечити довгоочікувану ягоду від такої загрози, уже від часу появи першої зав’язі і до завершення плодоношення кілька разів слід обробити насадження суниці по листю розчином йоду (20 крапель на відро води).

КРАЩІ ДОБРИВА ДЛЯ полуниці:

1. Курячий послід, хороший тим що містять високий відсоток азоту, без якого ягода не спроможна провести великих, соковитих і солодких плодів. Використовується курячий послід як підгодівля в рідкому вигляді. Стандартний розрахунок 1 літр пташиного посліду на 10 літрів води, щоб не спалити рослину приготований розчин повинен простояти близько трьох днів.

2. Кисломолочні продукти, наприклад сироватка. Відомо що молоко містить мінерали, азот, кальцій, сірку, фосфор, понад 19 важливих амінокислот. Для полуниці слабокислий грунт, саме добре середовище для розвитку і плодоношення. У цьому плані добрити полуницю кисломолочними продуктами гарне рішення зробити грунт саме такий. Рекомендується використовувати кисломолочні продукти укупі з золою, гноєм і перегноєм. Якщо зробити обприскування розведеним молоком, можна надовго забути про деяких комах-шкідників, таких як попелиця і кліщ.

3. Добрива з хліба дуже добре впливають на розвиток рослини, з досвіду дачників, вже доведено, що ягода дуже добре відгукується на підгодівлю з дріжджів. Добрива для полуниці з хліба готуються дуже просто, засушений хліб вимочується в воді до бродіння, зрілість приходить приблизно через 6-10 днів. Отриманий розчин розводиться водою у співвідношенні 1:10. Дріжджі створюють сприятливі умови для зростання полуниці, завдяки дріжджового грибка грунт підкислюється, ягода отримує необхідне харчування, таким чином хлібна підгодівля діє, як добриво для полуниці для великих ягід.


4. Для багатьох дачників кропива вважається травою-бур'яном, однак її можна використовувати в якості гарного добрива. Як виявилося, добриво для полуниці кропива, це справжній цілющий еліксир. Готується підгодівля так само просто, необхідно зібрати побільше кущів кропиви помістити в ємність залити водою, якщо є можливість дощової, потім придавити кропиву якимось вантажем і накрити ємність сіткою. Два рази на день кропив'яний настій слід дуже добре перемішувати. Перед тим як почати позакореневе підживлення, розчин розводиться водою з розрахунку 1:20. Кропива містить в легкозасвоюваній формі калій і азот, в грунті після поливу з'являється велика кількість дощових черв'яків.
5. Важлива процедура по догляду за полуницею ранньою весною - полив рослини гарячою водою з додаванням марганцівки. Використовуй по 250 мл рідини з температурою 60 ° С для кожного куща. Цей розчин бореться з комахами і шкідниками.

6. ялинове (соснове) гілля доцільно порубати на шматочки завдовжки 15-20 см і тримати в сараї до весни. А щойно потепліє, їх треба розкласти в міжряддях суниці садової (полуниця). Завдяки цьому ягоди завжди залишатимуться чистими і здоровими, а слимаки обходитимуть такі грядки стороною. Крім того, глиця — чудова мульча, але не на кислих ґрунтах, бо вона сама підкислює землю. Дуже добре відгукуються на мульчування пристовбурних кругів хвоєю вишня, слива, а також лохина, з декоративних культур — гортензія.

Бджоли:

Піднімається сонечко, теплішає, хоча прохолодний вітерець часом нагадує: цьому теплу ще не варто довіряти. В окремі безвітряні дні бджоли вже роблять пробні вильоти за межі пасіки. Саме в цей період потрібно ретельно стежити, щоб у гніздах завжди були хоча б невеличкі, по 250-300 г, стимулюючі підкормки — цукровий сироп, мед, медово-пергова паста або ж розпечатані крайні медові рамки. Це спонукатиме бджолину матку до інтенсивнішого відкладення яєць, а робочих бджіл — до переробки корму та вирощування розплоду. Якщо ж корму немає чи його обмаль, бджоли за найменшої можливості вилітатимуть на пошук хоча б невеличкого взятку, а за нестійкої температури переважна більшість їх може загинути. Для цього достатньо, щоб сонце сховалося за хмари або ж війнув холодний вітер.

У цей час доцільно залишати відкритим верхній льоток, а нижній повністю закрити. Чому? Через нижній безперешкодно надходить холодне повітря, знижуючи температуру в гнізді, тим самим примушуючи комах генерувати більше тепла, а отже, споживати більше корму і ще більше виснажувати свої і так знесилені за зиму організми. Верхній же льоток бджоли перекривають своїми тілами, запобігаючи тепловтраті гнізда.

Дуже важливо у перші ж дні перебування пасіки просто неба забезпечити бджіл напувалками з водою та привчити до них комах. Для цього в захищеному від вітру та гарно освітлюваному місці на осонні виставляють дві напувалки, в одній із яких вода підсолена, і першого ж дня після виставлення вуликів із зимівника змащують їх медом. Якщо цього не зробити, бджоли братимуть воду в брудних калюжах та різних водоймах, при цьому за вітряної погоди чи мінливої хмарності вони можуть загинути.

Із поверненням на наші поля гербіцидів та отрутохімікатів виник ще один чинник, що суттєво позначається на стані сімей та чисельності комах у них. Сільгосппідприємства рано навесні нерідко проводять обробку угідь проти бур’янів або ж падалішніх сходів, не дотримуючись технологічних карт і правил. Замість того щоб обробляти поля ввечері, на заході сонця, інколи роблять це зранку або ж удень, і тоді бджоли, що вилетіли за поживою до перших розквітлих рослин, масово гинуть. Є випадки, коли сім’я, яка вийшла із зимівлі в хорошому стані, втрачає майже половину комах. І бджоляреві при черговому огляді своєї пасіки тільки й залишається з сумом і важким серцем, згадуючи «незлим тихим словом» горе-господарів, об’єднувати ослаблі сім’ї або ж знову розпочинати нарощувати їхню силу. А це значна втрата часу і, звичайно ж, солодкого цілющого продукту. Ось чому важливо з самого початку сезону пам’ятати про всі ці негативні фактори і намагатися хоча б звести до мінімуму їхні шкідливі наслідки. 

Розширення бджолиного гнізда

ПІСЛЯ весняного обльоту бджіл до першого розширення гнізда — приблизно 25-30 днів. Використовують для цього світло-коричневі соти з невеликим запасом корму. Такі рамки по одній ставлять перед крайніми.

Коли починається цвітіння перших медоносів, сім’ям також дають по одній рамці штучної вощини, яку розміщують всередині поміж відкритим розплодом. Одночасно комах, щоб ефективно йшла відбудова, незважаючи на те, що вже з'явився постійний взяток, підгодовують невеликими порціями цукрового сиропу. Наступну рамку можна дати через 2-3 дні, коли перша вже буде відбудована.

Під час цвітіння садів сильні сім’ї за сприятливих умов здатні відбудувати 4-5 рамок. Проте часто займатися розширенням гнізда в цей період недоцільно, оскільки бувають приморозки, а за таких погодних умов у розширених гніздах бджоли з крайніх рамок переміщуються в центр і формують рихлий клуб. Це призводить до появи в сім’ї гнильця.

З настанням сталого тепла не можна допускати, щоб бджолам було тісно і душно — це сприяє роїнню. Бокове утеплення знімають повністю, а у вулик по краях гнізда ставлять будівельні рамки. Також розширюють нижні й верхні льотки, поліпшують вентиляцію у гнізді.

Нагадаємо, що на пасіці завжди мають бути одна-дві напувалки. Вода в одній з них — підсолена.

                                                                                                                                                       

Поради садівнику:

необроблену з осені ділянку починають перекопувати, як тільки земля «достигне». Визначають це так. Грудку землі з глибини 8-10 см стискають у кулаці й кидають із висоти одного метра. Якщо після падіння грудка залишається ціла, то в ґрунті — над­лишок вологи. Коли ж грудка рівномірно розвалиться, можна братися за перекопування;

не перекопуйте грядки у вітряну погоду: багато вологи вивітриться з ґрунту. Не варто тривожити землю й відразу після дощу, нехай вода піде глибше;

під перекопування можна вносити добрива. Якщо доводиться вносити гній навесні, то використовують напівзопрілий і розкидають його по поверхні як мульчу, не загортаючи в ґрунт;

торф розсипають по поверхні. Затим верхній шар енергійно спушують, перемішуючи землю з торфом. За пізнішого в часі внесення торф використовують як мульчу;

щоб зберегти ґрунтову вологу, садіння картоплі суміщають із перекопуванням;

якщо ділянка під картоплю з осені була добре вдобрена гноєм, саджайте крупніші бульби, а якщо гною було внесено мало, тоді краще менші, але садіть їх у ряду щільніше;

щоб птахи не викльовували посіяний горох, заздалегідь вимочіть його в часниковому настої;

при садінні ярого часнику відділяйте зубки від головок безпосередньо перед загортанням їх у ґрунт, інакше вони можуть утратити схожість;

садячи цибулю на перо, зрізуйте у цибулин верхівку, і перо швидше піде в ріст;

садіть цибулю впереміж із морквою: рядок цибулі, рядок моркви. Ці рослини «боронять» одна одну від шкідників, зокрема цибульної мухи;

якщо на огірковій грядці посадити соняшники, врожайність перших зросте й плодоносити вони будуть довше;

щоб весняному городу не були страшні приморозки, ввечері гарненько полийте грядки водою.
За нерегулярного, але рясного поливу коренеплоди редиски, моркви, буряків розтріскуються. Тому не допускайте пересихання ґрунту, підтримуйте овочеві грядки у вологому стані.

ЛИЧИНКИ хруща (хробаки) не люблять йоду. 15 крапель його спиртового розчину на відро води врятують ваші полуничні грядки. Попередньо їх треба полити, щоб перед «лікувальною процедурою» не були сухі.

При якій температурі потрібно сіяти традиційні для нас культури.

Горох. Проростає вже при плюс 2 ... 6^О, витримує короткочасні приморозки до мінус 6^О. У спеку може скидати цвіт.

Капусту можна сіяти на розсаду у відкритий ґрунт навіть при плюс 3^О. Дорослі рослини переносять короткі приморозки до мінус 7^О, як і загартована розсада. Але якщо холодна погода (плюс 3—12^О) тримається довго, то капуста опісля може пострілкуватися. За високих температур (особливо у цвітної і броколі) знижується врожайність.

Морква проростає при плюс 4^О, пастернак, петрушка, селера, кріп — при плюс 2-4^О. Сходи витримують приморозки до мінус 4^ОС.

Салату не страшні приморозки до мінус 5^О, але найкращий виростає при плюс 15—20^ОС.

Редис, редьку, ріпу краще сіяти за настання плюс 8^О, хоча сходи переносять мінус 4^О. Але тривалі похолодання і перепади температури призводять до стрілкування. Утім, найкомфортніше рослинам при плюс 18— 20^О.

Насіння бобів прокльовується із землі за плюс 3^О, добре розвивається за плюс 20^О, при температурі вище плюс 25^О опадає зав’язь. Сходи витримують приморозки до мінус 4^ОС.

Ревінь із холодом майже на «ти». Однак для проростання насіння і активного розвитку оптимальна температура плюс 12—15^О. Його корінь зимує неушкодженим за мінус 30^О, тому зелень з’являється дуже рано, майже з-під снігу.

Шпинат сходить при плюс 3^О, а вже вище 20^О йде в стебло. Витримує короткочасний приморозок до мінус 7^О.

Щавель — рослина холодостійка, зимує під снігом. Насіння проростає при плюс 3^О, кущики переносять похолодання до плюс 6^О. З настанням спеки викидає квітконоси, у цей час збільшується вміст щавлевої кислоти в листі.

Цибуля не дуже вимоглива до тепла, але при тривалому впливі низьких температур схильна до стрілкування. Чорнушка проростає при плюс 7^О С. Найліпші температури для вирощування цибулі на зелене перо +16 ... +20^О.

Часник. Стійкіший до холоду, ніж цибуля. Переносить приморозки до мінус 4^ОС. Озимі сорти зимують під снігом, проте без укриття мульчею в сильний мороз можуть загинути. На початку росту йому підійде і плюс 10^О, а от із формуванням зубчиків почекає до плюс 15—20^О.

Оптимальна температура під час дозрівання + 20 ... 25^О.

Кабачки, патисони, гарбузи — відомі ніженки. Їх висівають у ґрунт, прогрітий хоча б до +10^О, для сприятливого ж розвитку потрібні +25...30^О. При зниженні температури до +12^О припиняють ріст. За найменшої мінусової температури гинуть.

Насіння огірків проростає за +13...15^О, при зниженні температури ріст припиняється, а за +8^О насіння загниває в ґрунті. Під час приморозків гине. Не росте і не плодоносить і в спекотливу погоду — вище 40^ОС.

Кавуни, дині, якщо ви не мешкаєте на півдні, краще вирощувати розсадним способом, бо насіння проростає при +18^О, а на грядку висаджують, коли минає загроза приморозків: достатньо 0^О, щоб сходи загинули. Люблять спеку — +30...35^ОС. Ріст зупиняється вже при +15^О.

Перець — також теплолюбна культура, проростає починаючи з +18^ОС, для розвитку йому необхідні +20...25^ОС. Уже при +13^О ростові процеси сповільнюються, хоча й перегріву не любить (за спеки обов’язкове мульчування) — обсипаються зав’язь і цвіт.

Баклажани проростають при +22^ОС. Якщо ж їм жарко (вище +28^О) чи тривалий час холодно (нижче +13^О), квіти і зав’язь опадають.

Томату для проростання насіння потрібні мінімально +12^О. Добре почувається за денної температури +24^О, нічної +18^О. Дорослі рослини при зниженні температури до +15^О перестають цвісти, а нижче +10^О — рости. Коли градусник опускається за відмітку +2^О, гинуть.

Із садінням квасолі квапитися не можна. Сходи з’являються лише при +15^О, а гинуть за найменшого приморозку. Якщо довго стоять посуха і спека, то опадає листя, а за тривалої прохолоди квасоля починає хворіти.

Сталого тепла чекають і буряки (не менше +6^ОС на ґрунті), оскільки при тривалому зниженні температури утворюються квітконоси. Оптимальна температура для розвитку — +15...25^ОС. Сходи пошкоджуються приморозками (до -3^О)