Як приготувати замазку для тріщин в печі, п"єці, плиті. . ТРІЩИНИ в печі, грубці чи плиті готують із живиці та розтертої червоної глини (у пропорції 1:1) і невеликої кількості кухонної солі. Суміш просівають крізь густе сито і замішують на воді. Перед замазуванням місця з тріщинами з допомогою щітки зволожують. Замазка має підсохнути днів зо два, потім пічку чи грубку протоплюють. Під впливом високої температури замазка стає тверда як камінь. Вона міцно скріплює матеріал, з якого вимурувана груба. Замазка для вікон Суху просіяну крейду насипте гіркою (як борошно для замісу), зробіть у центрі ямку і влийте натуральну оліфу. Усе це перемішайте і розімніть до утворення «тіста». Якщо липне, додайте ще крейди. Однорідна маса не повинна приставати до рук і має добре тягнутися. Правильно приготовлена замазка добре прилипає до скла і віконних рам. Хочете, щоб була білою, додайте трішки свинцевих або цинкових білил. Пропорції крейди і оліфи 8:2 (для одного кілограма — 800 і 200 грамів).

Горіхи потрібно садити два разом!

Чому чорніють горіхи?

Зимове щеплення горіха.

 Волоський горіх -Як щепити                            

Листочки на горіху починають проростати за температури 10-15 градусів, а камбій — лише при 20^ОС і вище. Як наслідок, при щепленні рано навесні підщепа не може забезпечити зрощення з прищепою.

Враховуючи такі особливості культури, горіх можна прищеплювати в холодну пору — з початку листопада до кінця грудня на викопані підщепи або в травні-червні, коли стовпчик термометра підніметься вище 20^ОС.

За зимового щеплення підщепою можуть бути одно- або дворічні сіянці з діаметром біля кореневої шийки 12 міліметрів і заввишки сантиметрів 15. Корені повинні бути без жодних ушкоджень і ознак загнивання. Викопують їх пізно восени до настання морозів.

Найкращими методами щеплення в цьому разі є копулювання і поліпшене копулювання.

Після проведеної операції щепу потрібно потримати у приміщенні з температурою до 26^ОС, не допускаючи підсихання деревця. Через 20-25 днів його переносять у холодний підвал. Коли потепліє, висаджують у шкілку. Плодоносять такі дерева, як правило, на 3-4-му році, а іноді й раніше.

Для літнього окулірування використовують крупні бруньки кулястої форми пагонів поточного року.

Пагони, з яких беруть живці, мають бути не менш як 30 сантиметрів завдовжки і 7 міліметрів завтовшки з двома добре розвиненими бруньками, а найголовніше — увага! — діаметр серцевини не повинен перевищувати товщину кільця деревини. Пагони з великою серцевиною на живці не годяться.

Живці для щеплення у відкритому ґрунті найкраще заготовляти безпосередньо перед операцією, аби кора у них легко відділялася. Можна також заготовляти за 20-30 днів до початку робіт. У цьому разі їх зберігають у холодильнику у вологій тирсі чи в піску, замазавши кінці садовим варом.

За літнього щеплення вдаються до методу окулірування брунькою за кору (так зване окулірування трубкою). При цьому особливу увагу потрібно приділити тому, щоб розмір вирізаного кільця підщепи точно відповідав вирізу кори на прищепі. Найзручніше виконувати цю операцію спеціальним ножем із двома паралельними лезами, відстань між якими має бути 3-3,5 см.

Як підщепу можна використати дво- або трирічні сіянці з діаметром штамба в ділянці щеплення 1,5-2,5 см, попередньо їх підготувавши. А саме: вирізати «на кільце» зайві пагони, приблизно за два-три тижні до операції підгорнути вологою землею для кращого відставання кори та внести азотні добрива (столова ложка на відро води). За два-три дні до операції деревце треба рясно полити. У день виконання роботи кореневу шийку потрібно очистити від землі і ретельно протерти вологою ганчіркою місце щеплення.

НАЙБІЛЬШОЇ шкоди волоським горіхам завдає грибкове захворювання марсон (антракноз, марсоніоз, плямистість). Врожайність може знизитися на 80-100%. Хвороба вражає листя, плоди і молоді пагони. На листках і плодах з’являються бурі плями, які, збільшуючись, зливаються і охоплюють більшу частину ураженого органа. Нав­колоплідник, крім плям, вкривається некротичними тріщинами.

Збудник зимує в заражених листках і плодах на землі, в ранах і тріщинах гілок. Усе це стає джерелом весняного зараження. Найбільше «розкошує» грибок в районах з високою вологістю повітря, де часті дощі і тумани. Сортів, стійких до цього захворювання, практично немає.

Тож восени необхідно збирати і знищувати опале листя та навколоплідники горіха, вирізати сухі частини крони, очищати і дезінфікувати штамби і основи скелетних гілок. Ґрунт потрібно утримувати в розпушеному стані. Рекомендується обробка дерев бордоською рідиною або іншими мідевмісними препаратами. Перше обприскування — тривідсотковим розчином бордоської рідини по бруньках, що розпускаються, а наступні — одновідсотковим після появи перших листочків, перед цвітінням жіночих квіток. Після цвітіння, якщо стоїть дощова погода, дерева обприскують ще двічі-тричі з інтервалом 10-14 днів, звичайно ж, вибравши гожу днину. Ефективність обробок підвищується, якщо додати до розчину при першій обробці одновідсотковий розчин сечовини, а при наступних — 0,3-0,4% її розчину.

Горіхи хворіють також бактеріальною плямистістю, яка уражає плоди, листя і гілки. При цьому спершу з’являються невеликі водянисті плями, які згодом чорніють. Бактерії здатні проникати всередину плодів. Ядро їх розріджується (чорніє і набуває неприємних смаку та запаху). Коли шкаралупа горіха міцніє, бактерії вже не можуть до нього потрапити. Однак і в цей період їх «робота» негативно позначається на товарному вигляді горіхів: навколо­плідник чорніє, висихає і не відділяється від шкаралупи. Іноді чорніє і руйнується й сама шкаралупа.

Бактеріальною плямистістю вражаються й молоді пагони. Дрібні плями світлого кольору з часом чорніють. Кора висихає, зморщується, а на другий рік на цьому місці утворюються тріщини і виразки. На здерев'янілі пагони бактерії не впливають. Хімічні заходи боротьби з бактеріальною плямистістю на волоському горісі ті ж, що й проти хвороби марсон. Уражені пагони слід вирізати і спалити.

Горіхи потрібно садити парами?

Загущена крона - дрібні горіхи.

Марсоніоз. По бурій плямистості волоського горіха- бордоською рідиною.

Кролики і щеплення:

робити щеплення здоровим тваринам можна й самому. Для цього передусім треба мати шприци (інсулінові) і вакцину — є у ветаптеках. Вакцина розводиться чистою кип’яченою водою: одна ін’єкція — 0,5 мл. Укол роблять у м’язи стегенця або підшкірно у загривок. Ветеринари вважають ефективнішим перший варіант. Перед уведенням голки місце уколу обробляють спиртом.

Схеми щеплень: 

 Вакцинація тварин загальна: перша у віці 45 днів, друга — через 3 місяці. Ревакцинація через кожні 5-6 місяців упродовж усього періоду утримання.

Від вірусної геморагічної хвороби (від ВГХК) і міксоматозу: перша у віці 45 днів (ВГХК), друга і третя — через два тижні після першої та через три місяці (від міксоматозу), четверта — ще через два тижні (ВГХК).

Надалі щеплення роблять кожні півроку, чергуючи вакцини від цих хвороб з інтервалом не менше двох тижнів.

Кролів лікують чистотілом.

Кролів потрібно годувати гілками дерев.

Віники для кроликів

 Це і корм, і ліки, особливо в холодний період.

Для заготівлі найкраще використовувати гілочки (завтовшки до 1 см) берези, вільхи, осики, ясена, акації, тополі, канадського клена, дуба (їх, зв’язані в пучки, висушують у затінку). Із того, що росте в саду, в пригоді стануть груша, яблуня, шовковиця, виноград, горобина, малина... Кісточкові (вишня, абрикос тощо) використовувати не радять, бо містять синильну кислоту.

Кролі поїдають їх охоче, сточуючи різці, які постійно ростуть, і водночас... лікуються. Дві-три гілочки верби на тиждень, покладені в клітку, справлять послаблюючий ефект, а дуба — навпаки. Хвойні (одна гілка середнього розміру на 10 днів — не переборщіть!) поліпшують апетит і якість хутра. А безлисті ще гілки фруктових дерев з набубнявілими бруньками — щедре джерело вітамінів.

Замість антибіотиків кролям радять давати засушений полин чи лопух (по дві гілки щодня), але не в сирому вигляді!

Відсутність приплоду- через погане утримання кролів.

Лишай захворювання у кролів  не рідкість. Джерелом його поширення є гризуни, бродячі собаки, коти. Інфекція також може передаватися через заражені корми тощо.

Спершу ця недуга проявляється навколо губ, носа, повік, вух, потім на лапках. На шкірі утворюються маленькі пухирці, котрі швидко висихають. З часом ділянка ураження збільшується, береться кірочкою, шерсть випадає. Як наслідок, зазнає ушкоджень шкурка вуханів.

Для лікування уражені ділянки насамперед слід зволожити теплим розчином лугу. Хутро на них вистригають та спалюють. Відтак хворі місця обробляють настоянкою йоду (10%), спиртовим розчином саліцилової кислоти (10%). Ці процедури повторюють через 1-2 дні.

Доволі ефективна для зцілення дворазова обробка уражених місць настоянкою йоду з подальшим утиранням нагрітого до плюс 50 градусів риб’ячого жиру.

Аби запобігти цьому захворюванню, слід підтримувати чистоту в кролятнику. Зокрема, періодично мити та дезінфікувати все, з чим контактують вухані. Також час од часу треба обробляти паяльною лампою металеві сітку, днище та годівниці.

Калинка:

ЩОБ калина не гірчила, її збирають після перших приморозків. Якщо ж довелося кетяги зрізати раніше і вони гіркуваті, то смак можна поліпшити:

— протягом 12 годин вимочити їх, зливаючи воду кожні три години і заливаючи свіжою;

— проварити їх чи пропарити в духовці або в закритому посуді;

— приморозити в холодильній камері або на морозі протягом 2 годин;

— ошпарити 3-5 разів окропом.

Калина. Як можна розсадити калину із зеленого живця?

Як розмножити калину із живця:

Як приготувати Калинник?: 
на 4 літри води береться 1 кілограм калини. Ягоди перебрати, промити і покласти в ємність. 2,5 склянки цукру розчинити в окропі та залити калину. Ємність закривається і настоюється протягом тижня в прохолодному місці. Після напій проціджують і п’ють охолодженим.

Коли пити: з лікувально-профілактичною метою і для втамування спраги.

Чому не повні грона на калині?

ТРАПЛЯЄТЬСЯ, калина пишно цвіте, а в гронах зав’язується лише 5-10 ягід. Можливо, вона росте на непідходящому ґрунті чи отримує мало живлення. Нагадаємо ази агротехніки цієї культури.

Калина звичайна із сімейства жимолостевих частіше зустрічається у формі чагарнику, рідше — у вигляді дерева заввишки близько 5 м. Дуже красива вона в травні-червні, під час цвітіння, коли весь кущ вкритий рясними білими або біло-рожевими квітками.

На присадибних ділянках калина добре росте на освітлених місцях з нейтральним або слабокислим ґрунтом. Не любить ґрунти торф’яні, піщані й підзолисті. На бідній землі цвіте і плодоносить погано. В цьому разі деревце підживлюють компостом, торфом, перегноєм.

Садити калину можна і навесні, й восени. Посадкову яму треба викопати розміром 40х50 см зав­глибшки близько 40-50 см.

Для поліпшення ґрунту за місяць до садіння його збагачують торфом і фосфорно-калійними добривами. Гній краще не використовувати для уникнення забур’янення.

Ґрунтова суміш повинна складатися з органічних (верхньої землі з ями, торфу, перегною) і мінеральних (близько 3 столових ложок сечовини і склянка попелу або доломітового борошна) добрив. Попіл треба вносити таким чином, щоб не потрапляв на коріння.

Саджанець поміщають у центр ями і присипають, аби лише коренева шийка була заглиблена не більш як на 5 см.

Після посадки навколо пристовбурного кола роблять лунку і поливають рослину. Далі ґрунт замульчовують тирсою або торфом.

Плодоносити калина починає на п’ятому-шостому році, причому з віком врожай ягід збільшується.

Гілки калини за сезон відростають на 40 см і більше.

Обрізку рекомендується проводити навесні. При цьому обов’язково формують крону, видаляють непотрібні й хворі пагони.

Для дорослих рослин не зайвою буде омолоджувальна обрізка. Зазвичай таку процедуру проводять через 6 років після садіння. Вирізають старі пагони при землі, залишаючи близько 15 основних гілок.

Слабкий, майже не квітуючий кущ урятує обрізка на висоту близько 20 см від поверхні землі.

Якщо калина належить до плодових сортів, то доцільно формувати кущ з п’ятьма-сімома скелетними гілками, решту видаляють.

Найчастіше калину атакує попелиця, якої можна позбутися, обприскуючи дерево відваром тютюну і зеленого мила, розчин 40 г на 10 л води.