Скільки коштують українські гроші:
1 копійка 94-го року - 2500 грн, копійка 96-го коштує 300-1300 грн.
Всі інші монети даного номіналу цілком собі звичайні. У 1993, 1995 і в період 1997-1999 років монети цього номіналу в обіг не випускалися.

2 копійки

Одна з трьох найдорожчих розмінних монет України - 2 копійки 1992 року. Її вартість досягає 13 - 17 тис. Грн. Трохи простіше 2 копійки 1996 року і 2003 року - вони коштують близько 100-120 грн і 250-300 грн відповідно. Решта монет цілком рядові. Монет з датами 1995 року, 1997-1999 років та 2000 року в обороті помічено не було.

5 копійок

Ще одна монета з трійки найдорожчих - 5 копійок 1994 року: її вартість перевалює за 3 000 грн. Також досить рідкісні п'ятаки 1996 (80-120 грн) і 2001 (100-150 грн). Монет з датами 1993, 1995, 1997-2000 років та 2002 року в обороті не з'являлося. Решта п'ятикопієчні монет України - звичайні.

10 копійок

Тут більш-менш рідкісна монета всього одна - 10 копійок 2001 року. Купити її можна орієнтовно за 540 грн. Випущені в 1993, 1995, 1997-2000 роках монети цього номіналу мало оцінюються, а все решта можна легко отримати на здачу.

25 копійок

Рідкісних монет цього номіналу три: 1992 тризубець вдавлений (100дол.) 1995 (1500-2500 грн), 2001 (550 грн), 2003 (700-800 грн). Четвертаки, випущені в 1993, 1997-2000 роках, 2002, 2004 і в 2005 році рідкісними не є.

50 копійок

Рідкісними вважаються три 50 копійчані монети: 1992 тризубець вдавлений (100дол.), 2001 (350 грн), 2003 (1500 грн) і 2011 (80-120 грн). Монети не випускалися в обіг в 1993, 1997-2000 роках, 2002, 2004 і в 2005 році. Решта монети - рядові.

1 гривня

Третя з найдорожчих монет України - 1 гривня 1992 року. Її вартість становить 2 000-4 000 грн. Також рідкісні гривні 1995 (50-120 грн) і 2008 (50-120 грн). Чи не помічені в обігу монети з датами 1993, 1994, 1997-2000 років, 2007, 2009 роки. Решта монети - цілком звичайні.

Гроші СРСР:
5 копійок 1924 р ціна - 700 .
5 копійок 1927 р ціна - 5 500-6 000 .
5 копійок 1929 р ціна - 550 .
5 копійок 1933 р ціна - 15 000 .
5 копійок 1934 р ціна - 5 000-5 500 .
5 копійок 1935 року (старого зразка), ціна - 5 000 .
5 копійок 1935 року (нового зразка), ціна - 700 .
5 копійок 1936 р ціна - 550 .
5 копійок 1937 року, ціна - 900 .
5 копійок 1945 року, ціна - 900 .
5 копійок 1947 р ціна - 50 000 . (Для стану VF, дуже рідкісна!)
5 копійок 1951 року ціна - 600 .
5 копійок 1958 р ціна - 70 000 . (Для стану VF, дуже рідкісна!)
5 копійок 1965 р ціна - 1000-1200 .
5 копійок 1966 р ціна - 1000-1200 .
5 копійок 1969 р ціна - 900 .
5 копійок 1970 року ціна - 5 500 .
5 копійок 1971 року, ціна - 800 .
5 копійок 1972 р ціна - 1 000 .
5 копійок 1990 року, ціна - 6 000 . (Тільки для монет Московського монетного двору!)

Як правильно користуватись унітазом!

Аби скло у вікнах не пітніло та не утворювався лід і було прозорим, потрібно при паркуванні автомобіля відрити на хвилину двері, щоб температура повітря зрівнялась з навколишньою, або його натирають із внутрішнього боку сумішшю гліцерину та 62-градусного спирту (одна вагова частина гліцерину і 10 частин спирту). Можна застосувати лише гліцерин, тоді скло слід натерти з обох боків. Ефективним засобом проти «плачу» віконного скла є й така суміш: 3 частини гліцерину, 1 частина скипидару і 5 частин рідкого прозорого мила. Цю суміш наносять на скло, а потім протирають його фланелевою ганчіркою.

Догляд за черешнею

ЩОБ отримати щедрий урожай черешень, за деревом потрібно правильно доглядати. Зокрема, грамотно і своєчасно проводити обрізку, яка є важливою запорукою його розвитку, гарного формування крони для зручного догляду.

Зазвичай саджанець-однорічку черешні відразу після садіння вкорочують до висоти 80-100 сантиметрів (зрозуміло, коли висота саджанця менше зазначеної, обрізати не треба). Якщо цього не було зроблено, треба взятися за формування вже прийдешньої весни. Потрібно залишити чотири-п’ять скелетних гілок у нижньому ярусі, дві-три — у другому і дві — у третьому. Це орієнтовна схема й для меншої кількості гілок. Відстань між ярусами має становити 70-80 сантиметрів.

У добре розвиненого саджанця (чотири-п’ять гілок, спрямованих врізнобіч, які відходять од провідника більш ніж на 45 градусів) найнижче розташовану гілку слід вкоротити на 50-60 сантиметрів. Пагони, що розвинулися вище, вкорочують приблизно на одному рівні з нижніми. Центральний провідник має бути на 10-15 сантиметрів вище.

Зріз проводять на зовнішню бруньку, спрямовану на периферію крони; при цьому центральний провідник зрізають на внутрішню бруньку.

До початку плодоношення однорічні пагони вкорочують на одну п’яту довжини. Сильна обрізка черешні в молодому віці знижує врожайність, тому що провокує наростання вегетативних бруньок і пагонів.

У подальшому щороку проводять формуючу обрізку, стримуючи занадто інтенсивний ріст провідника. Зазвичай роблять це рано навесні до набубнявіння бруньок. Восени та взимку обрізати черешні категорично не рекомендується.

Зазвичай довгі річні прирости вкорочують до довжини 40-50 см. Літня обрізка пагонів на сильно розгалужених молодих деревах пришвидшує формування крони і збільшує врожайність.

Для ліпшого освітлення напівскелетних гілок їх укорочують на 20 сантиметрів, коли довжина пагонів сягне 70 см. Обов’язково враховують супідрядність пагонів. Не важливі для формування крони слід вкоротити до довжини 20-30 сантиметрів, сама крона формується заввишки 4-5 метрів, а скелетні гілки підрізають під зовнішнім відгалуженням.

До п’яти років черешня слабко розгалужується і її проріджують рідко. Але надалі потрібно неодмінно видаляти всі гілки, що відростають усередину, а також сухі, хворі та поламані.

З часом обов’язково знадобиться омолоджувальна обрізка, тобто видалення деревини, старше 6-8 років, задля створення молодої крони. Операцію проводять навесні у суху погоду, після приходу сталого тепла. Якщо весна холодна і сира, цю роботу краще перенести на початок літа. Ще раз застерігаємо: небажано обрізати черешню восени і в період спокою.

Місце зрізу обов’язково слід зачистити і обробити садовою замазкою. Це сприяє швидшому відновленню тканин і запобігає камедетечі, до чого черешня дуже схильна.

Жуки-довгоносики у нашому саду                     

Ці шкідники живуть у садах, об’їдають бруньки, пелюстки, зав’язь. Найбільше ушкоджуються дерева і врожай, коли починається яйцекладка. Різновидів довгоносиків багато, та цих ворогів слід знати «в обличчя».

Казарка

Жука-довгоносика з крилами розкішного малинового кольору із золотаво-зеленим відливом чомусь називають лагідно — казарка (на фото). Він трохи більший за квіткоїда (6,5 мм). Може харчуватися на яблуні, груші, сливі та інших культурах. Особливо любить занедбані сади.

Зимують жуки на землі, під опалим листям. Навесні залазять у крону яблуні, груші, вишні, сливи та інших дерев, де й знаходять поживу. А коли починають наливатися плоди, самиці вигризають у них вузькі ямки завглибшки 2-3 мм і поміщають туди, як у колиску, по одному яйцю, а отвори дбайливо затуляють.

У такому місці неодмінно з’являється плодова гниль. Уже за тиждень у гниючому плоді вилупиться личинка, яка через місяць заглиблюється в ґрунт на 10-15 см і перетворюється на лялечку. Наприкінці літа якимсь із них випадає знову повернутися жуком на дерева і до глибокої осені обгризати плоди і листя, іншим це «світить» тільки наступної осені: якщо раптом рік виявиться неврожайним і яйця нікуди буде відкласти, вони затримаються в ґрунті й продовжать свій рід.

Грушевий

Приблизно такий же спосіб життя в іншого довгоносика — грушевого. Відмінність у тому, що його личинки зимують у землі, проводять там усе наступне літо, а восени перетворюються на жуків, які, знов-таки, зимують там, де вивелись, і тільки навесні піднімаються харчуватися на грушу. Інших рослин цей шкідник не визнає.

Сливовий

Бронзовий із червонуватим відтінком красень відрізняється від інших «побратимів» тим, що тіло його густоопушене. Зимують жуки на поверхні ґрунту під рослинними рештками.

Слоник вишневий

Довгоносик, або слоник, вишневий — бронзово-зелений жук (9 мм завдовжки) із золотаво-малиновим блиском. І сам він, і лялечки зимують у ґрунті. У кронах вишні, черешні під час цвітіння з’являються тільки ті особини, що зимували в стадії жуків. Лялечки залишаються в ґрунті до осені. В раціоні цих жуків — усе, що приємно гризти, особливо люблять зав’язь.

Найсприятливіша пора для самичок — період дозрівання плодів. Вони відкладають яйце у стиглу ягоду, вгризаючись до самої кісточки, а отвір закривають, щоб плід не зів’яв. Допоки кісточка м’яка, в неї проникає личинка і виїдає ядро. Через місяць вона виходить із плода, падає на землю і на глибині від 5-ти до 15 см заляльковується... Якщо цих жуків буде багато, ні свіжих плодів, ні вишневого варення вам не бачити.

Малиново-суничний

Самка крихітного (2-3 мм) сіруватого довгоносика відкладає яйця в пуп’янки суниці, малини, ожини. Кожна намагається прилаштувати весь свій виводок — з півсотні яєць.

Ненажерам — зась!

І як же з цією компанією ненажер боротися?

Насамперед, утримувати сад у належному стані: вчасно підживлювати та поливати, видаляти порість, бур’яни.

Навесні, при температурі повітря до 8^ОС, у ранкові години струшуйте жуків на підстилку. Накладайте ловецькі пояси на штамби плодових дерев.

Влітку щовечора збирайте падалицю, особливо гнилі плоди.

Восени опале листя і рослинні рештки згрібайте і закладайте в компостну купу. Обов’язково треба перекопувати ґрунт, щоб ті комахи, які глибоко зимують, опинилися на поверхні, а ті, хто звик жити на поверхні, потрапили вниз.

Знищувати довгоносиків суттєво допомагають птахи, і якщо шкідників мало, вони впораються. Коли ж багато, обприскуйте дерева настоями і відварами тютюну, часнику, деревію, розчином господарського мила. А хімічні препарати застосовуйте тільки локально, в місцях масових скупчень ворогів саду.

Бруньковий кліщ на смородині та іржа         

СМОРОДИНОВИЙ бруньковий кліщ розвивається і зимує всередині бруньки. Навесні такі «оселі» роздуваються до розмірів великої горошини. Вся брунька стає схожа на малесенький тріснутий качанчик капусти. Іноді доводиться зрізати всю надземну частину куща або й викорчувати його, щоб позбутися шкідника. Видалені гілки належить спалити.

До настання періоду цвітіння кущі ще можна було обприскати суспензією колоїдної або дисперсної сірки. Із порошку сірки розчин готують у концентрації 70 г на 10 л води. Дієві також обприскування такими засобами, як Неорон, Кінмікс. Утім, смородина вже цвіте і робити це запізно. Тепер переходимо до застосування безпечніших засобів: свіжоприготовлених настою часнику (150 г товченого часнику на 10 л води) або концентрованого настою цибулиння. Обприскування слід повторювати тричі з інтервалом 5-6 днів.

Чудово справляються із профілактичною функцією карбофос та нітрофен (та ж «хімія»).

Між кущами добре б посадити багаторічну цибулю або часник. Фітонциди, що виділяють ці рослини, відлякують шкідників.

Ще не пізно підживити кущі добривами, які містять азот, калій, фосфор і мікроелементи.

Рано навесні відразу після повного розпускання листя на смородину може переселитися бокальчата іржа. Грибок уражає кущі смородини та аґрусу, а потім вітер і комахи переносять його спори на бур’яни. На них, особливо на осоці, він розвивається все літо і там же залишається зимувати.

Окрім цього виду, є ще одне подібне захворювання — стовпчаста іржа. Її спори зимують на хвойних культурах, в основному на сосні. Хвороба проявляється у вигляді хлорозних жовтуватих нерівномірно розміщених плям з лицьового боку листя і оранжевих пустот — уредіній — з нижнього. Вони можуть вкривати всю поверхню листка, надаючи йому іржавого забарвлення. Листя некротизується і обпадає.

Позаяк обидва види іржі зимують на опалому листі, боротьбу з хворобою треба починати саме з його спалення.

Запобігти захворюванню можна, тричі обприскуючи насадження одновідсотковим розчином бордоської суміші (100 г мідного купоросу, 100 г вапна на 10 л води) у період розпускання листя, при відокремленні бутонів і відразу після цвітіння.

При підживленні обов’язково додавати мікроелементи: сірчанокислу мідь; сірчанокислий цинк (2-3 г на 10 л води).

Одним із дієвих і випробуваних засобів у боротьбі з грибковими хворобами саду є сечовина. Восени, коли температура знизиться до +8^ОС, весь сад, у тому числі й кущі смородини, а також ґрунт під кущами і деревами треба обробити розчином сечовини високої концентрації (700 г на 10 л води). Це обприскування знищує збудників грибних і бактеріальних захворювань, а також усіх шкідників, що зимують у розгіллі і в опалому листі. Таку обробку слід повторити рано навесні, ще до початку сокоруху.

Із сучасних засобів захисту рослин добре себе зарекомендували циркон та епін-екстра. Цими препаратами обробляють смородину по молодому листю. Для приготування розчину беруть по 2 краплі кожного з них на один літр води. Обприскування слід повторити наприкінці літа. Циркон підсилює стійкість рослин до будь-яких захворювань, а епін-екстра — до несприятливих погодних умов.

Як бути з наслідком пошкодження дерева короїдами, що обжились на стовбурі.
Їх присутність підтверджує поява ділянок сухої кори на цілком здорових гілках, а згодом і їх всихання. У такому разі необхідно обприскати яблуні препаратом актеллік (2 мл на 10 л води), а коли дерева відцвітуть — фуфаноном.

Яблука, груші, морква, буряки, пересипані підсушеним мохом, у сховищі добре зберігаються. 

Мох містить підвищену кількість йоду, він має бактерицидні та дезінфікуючі властивості. Тому садовина та городина — яблука, груші, морква, буряки, пересипані підсушеним мохом, у сховищі добре зберігаються, залишаючись ароматними. Пояснюється це тим, що мох здатний накопичувати вуглекислий газ. А останній, як відомо, — хороший консервант.

Окрім того, мох є надійним матеріалом для упаковки, бо може утримувати в 100 разів більше вологи за свою суху масу.

Як зберігати яблука? 

У сховищі великі яблуки «дихають» сильніше і дозрівають швидше, ніж середньої величини, а, тим паче, дрібні. Крім того, процес «дихання» плодів супроводжується втратами поживних речовин. Особливо багато втрачається цукрів — до 80-90%. Солодкі на смак з осені яблука наприкінці зберігання робляться кислуватими. Істотно губляться і вітаміни.

На зберігання відбирають міцні, нічим не уражені плоди. Причому зі старих яблунь плоди лежать краще, ніж із молодих.

Яблука укладають в ящики, дно яких вистилають товстим шаром сухої папороті або моху і таким же шаром вкривають зверху. Папороть має антисептичні властивості й стримує процес гниття.

Ящики попередньо ошпарюють окропом. Ставлять їх рядами з невеликими проміжками. Коли зовнішня температура опуститься нижче 0^ОС, їх розміщують щільніше один до одного і додатково вкривають папером. При сильнішому похолоданні ще й загортають мішками, наповненими стружкою.Таким чином плоди поступово «готуються» до морозів. Коли температура опуститься до мінус 10^ОС, ящики утеплюють іще грунтовніше, інакше яблука померзнуть і почнуть псуватися. Вентиляційні отвори у сховище на час морозів закривають.

У підпіллі температура іноді опускається нижче мінус 10^ОС, але плоди в добре утеплених ящиках витримують її. До лютого зберігаються сорти Антонівка, Аніс, а до березня — Лобо, Уелс, Пепін шафранний. Одне важливе застереження. Якщо восени ще стоїть плюсова температура (в межах 3-5^ОС), яблука зимових сортів закладати на зберігання рано. Вони повинні як слід охолонути, тоді краще лежатимуть.

Серед способів зберігання є й такий. За великого врожаю яблука поміщають у глибокі ями, дно і стінки яких вистилають листям папороті (свіжим або висушеним). Спочатку риють яму завглибшки 1-1,3 м, затим облаштовують бічну нору біля самого дна. В нору на підстилку з ялинового гілля та папороті укладають мішок (краще поліетиленовий) із яблуками, але щільно його не зав’язують. Потім знову вкривають ялиновим гіллям, а тоді сухим сіном. Закидають землею і тільки на самій поверхні кладуть будь-які утеплювачі та укривають поліетиленовою плівкою, яку закидають бадиллям, гілками, землею. За словами садівників, які застосовували цей спосіб, яблука зберігаються непогано, важливо тільки укласти в мішок неушкоджені плоди. Дістають їх у грудні. Беруть, скільки треба, і знову так само вкривають.

Цікавий досвід зберігання яблук в ялиновій хвої просто на снігу. Втім, його можна застосовувати лише в районах, де випадає багато снігу. На замерзлу землю укладають товстий шар ялинових гілок, на них — у два шари яблука і знову накривають товстим шаром ялинових гілок. Коли випаде сніг, його нагортають зверху якомога більше.

Яблуко — живий організм. Як усе живе, плоди дихають, розвиваються і... старіють. Якщо зуміти уповільнити процеси дозрівання і старіння, життя плодів триватиме і високі харчові якості збережуться на тривалий час.

Ранню картоплю садять в березні.

Картоплю потрібно підгортати:

Як садити картоплю на зиму:

Наприкінці липня — на початку серпня господарі готують погріб під новий урожай. Подекуди доводиться викидати чи згодовувати худобі залишки запасів старої картоплі. Проте її можна посадити, щоб мати молоду картоплю наступної весни.­

На цей час грядки після збору часнику та цибулі вже вільні. Прибравши рослинні рештки з них, вносять органічні добрива і перекопують. Садять картоплю після дощу чи поливу. Схему посадки слід спланувати таким чином, щоб восени можна було встановити дуги і накрити грядку плівкою, яка убезпечить кущі від холодних дощів та приморозків.

Молоді сходи — лакомина для колорадських жуків, тож доведеться захищати грядку від їх нашестя.

Перед сталими холодами картоплиння скошують на рівні ґрунту. В такому стані бараболя й зимуватиме. Плівкове укриття знімають, натомість укривають торфом чи соломою шаром до 15 сантиметрів. Узимку додатково нагрібають сніг — чим вище, тим краще.

Молоду картоплю можна буде копати, щойно потепліє.

Як на іржу на часнику.                                                            

 Спочатку на листі утворюються численні світлі цятки — подушечки, в яких дозрівають спори. Згодом вони стають коричневими. Після руйнування оболонок спори розносяться вітром, вражаючи дедалі більше рослин. Причому не лише часник, а й усі види цибулі. Як результат, головки залишаються недорозвиненими і врожайність культури зменшується. Такий продукт погано й зберігається — починає загнивати.

Особливо швидко хвороба поширюється за наявності крапельної вологи та підвищеної температури повітря.

На початковій стадії слід було видалити уражене листя та знищити, а рослини обробити одновідсотковим розчином бордоської рідини. Для кращого прилипання можна додавати молоко. Запобігти поширенню допомогла б обробка насаджень розчином хлорокису міді (по столовій ложці препарату і рідкого мила на відро води). Процедуру повторюють двічі через тиждень. Та ці поради прислужаться хіба що наступного року. А нинішнього літа, якщо на городі є ознаки іржі на цибулевих, після збирання врожаю рослинні рештки треба ретельно зібрати та спалити. Грядки восени варто перекопати. На колишнє місце культуру повертають не раніше, ніж через 4-5 років.

На верхівках груші почало всихати листя. Ніби обпалене.

Це коли холод різко змінюється теплом, на грушах, айві, яблунях може з’явитися бактеріальний опік, що проявляється насамперед на верхівках дерев.

Хворобу переносять з уражених дерев на здорові вітер, птахи, комахи. Іноді її спричинює погано продезінфікований інструмент, яким обрізають дерева.

Найдієвішим засобом проти ервінії — так по-науковому називають цей вид бактеріального опіку — є японський препарат казумін-4. Та він дорогий і далеко не всім по кишені.

Замінити його можна стрептоміцином (500 тис. од. — одна ампула на 5 л води) або тетрацикліном (200 од. — дві таблетки на літр води). Дерева обприскують перед цвітінням і після нього.

За появи ознак ервінії у період вегетації уражені гілки слід одразу вирізати, захопивши здорову деревину на 10-15 сантиметрів, і спалити, а самі дерева повторно обробити вищеназваними препаратами.

 Простий спосіб раннього плодоношення груші- прищепити живці груші на айву і у вас на другий рік будуть великі й ароматні плоди.