Адміністративна позовна заява
про визнання дій інспектора незаконними
та скасування постанови _____ № __________ від _________ р.
по справі про адміністративне правопорушення
Дана позовна заява підлягає розгляду у судах на підставі ст. 288 ч.3 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства (далі –КАС). Статтею 19 (ч.2) КАС встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Стаття 18 КАС вказує, що місцевим загальним судам як адміністративним судам
підсудні, зокрема, усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності
Статтею 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Щодо мене, _________________, була винесена постанова серія ________ № ___________ в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП – рух в крайній лівій смузі при вільній правій, по дорозі, яка має дві смуги руху в одному напрямку.
У протоколі про адміністративне правопорушення _______ № ________ зазначено, що я «___» _______ 201_ року о ______ год. ____ хв. на _____ км. а/д ____________ керуючи транспортним засобом ________ д/н ________ рухався по лівій смузі дороги при вільній правій на ділянці дороги, яка має дві смуги руху в одному напрямку, чим порушив п. 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Дане порушення являється надуманим інспектором, оскільки насправді ніякого порушення я не вчиняв.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства України. Так, відповідно до п.11.5. ПДР — «На дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки)». В даному пункті зазначено перелік випадків, коли дозволяється займати правий ряд, однак по-перше очевидно що даний перелік не є вичерпний та не обмежений даною нормою такими обмежуючими поняттями як «дозволяється лише у разі, якщо…», «дозволяється лише в таких випадках…», «забороняється, крім випадків…». По-друге, в ньому відсутня пряма заборонна норма на рух по лівій смузі.
Таким чином я не міг порушити пункт 11.5 Правил дорожнього руху, оскільки в ньому відсутня норма що забороняє рух по лівій смузі.
При цьому відповідач надумав правопорушення, оскільки фактично його не було. На місцевості дана подія мала такий вигляд: я рухався по автодорозі, яка спочатку мала одну смугу в одному напрямку, далі пішов ряд з’їзду вправо і відповідно поворот праворуч, після даного перехрестя для руху в одному напрямку так і залишилось два ряди. Попереду метрів за 150-200 по правому ряді з узбіччя повільно почав рухатися вантажний автомобіль і мій автомобіль стрімко його наздоганяв. Тому приймати праву сторону не було жодного сенсу, оскільки відразу ж необхідно було б повертатися на ліву смугу. Таким чином інспектор неправомірно скористався ситуацією, коли подвійний ряд тільки розпочалася, не беручи при цьому до уваги факту зайнятості правого ряду, очевидно вважаючи що до вантажного автомобіля ще було далеко. Однак той же пункт 11.5 вказує «…якщо правий ряд зайнятий», а це поняття Правилами дорожнього руху не визначено конкретними дистанційними рамками, а вантажний автомобіль після з’їзду мною на правий ряд заважав би подальшому моєму руху.
А відповідно до пункт 11.5 Правил дорожнього руху України на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж
напрямку дозволяється, зокрема, якщо праві зайняті. В моєму випадку права була зайнята, а звідси випливає, що порушення я не вчиняв.
П. 11.2. Правил дорожнього руху також не містить заборони щодо проїзду автомобіля по лівому ряду.
Також слід зазначити, що ч. 2 ст. 122 КУпАП не передбачає відповідальності за рух автомобіля по лівому ряду.
На підставі вищезазначеного стає зрозумілим, що жодного порушення я не вчиняв, а відповідач очевидно поліпшував свої показники щодо кількості складених протоколів.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо інспектор-відповідач не виконає свого обов’язку щодо доказування правомірності винесення постанови, то відповідно правомірність (законність) його постанови про адміністративне правопорушення є недоведеною, тобто така постанова є незаконною та логічно має бути скасована.
Відповідно до ч.5 ст. 288 КпАП України, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 287, 288, 289 КУпАП, п.п. 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху України, ПРОШУ:
про визнання дій інспектора незаконними
та скасування постанови _____ № __________ від _________ р.
по справі про адміністративне правопорушення
Дана позовна заява підлягає розгляду у судах на підставі ст. 288 ч.3 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства (далі –КАС). Статтею 19 (ч.2) КАС встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Стаття 18 КАС вказує, що місцевим загальним судам як адміністративним судам
підсудні, зокрема, усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності
Статтею 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Щодо мене, _________________, була винесена постанова серія ________ № ___________ в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП – рух в крайній лівій смузі при вільній правій, по дорозі, яка має дві смуги руху в одному напрямку.
У протоколі про адміністративне правопорушення _______ № ________ зазначено, що я «___» _______ 201_ року о ______ год. ____ хв. на _____ км. а/д ____________ керуючи транспортним засобом ________ д/н ________ рухався по лівій смузі дороги при вільній правій на ділянці дороги, яка має дві смуги руху в одному напрямку, чим порушив п. 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Дане порушення являється надуманим інспектором, оскільки насправді ніякого порушення я не вчиняв.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства України. Так, відповідно до п.11.5. ПДР — «На дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки)». В даному пункті зазначено перелік випадків, коли дозволяється займати правий ряд, однак по-перше очевидно що даний перелік не є вичерпний та не обмежений даною нормою такими обмежуючими поняттями як «дозволяється лише у разі, якщо…», «дозволяється лише в таких випадках…», «забороняється, крім випадків…». По-друге, в ньому відсутня пряма заборонна норма на рух по лівій смузі.
Таким чином я не міг порушити пункт 11.5 Правил дорожнього руху, оскільки в ньому відсутня норма що забороняє рух по лівій смузі.
При цьому відповідач надумав правопорушення, оскільки фактично його не було. На місцевості дана подія мала такий вигляд: я рухався по автодорозі, яка спочатку мала одну смугу в одному напрямку, далі пішов ряд з’їзду вправо і відповідно поворот праворуч, після даного перехрестя для руху в одному напрямку так і залишилось два ряди. Попереду метрів за 150-200 по правому ряді з узбіччя повільно почав рухатися вантажний автомобіль і мій автомобіль стрімко його наздоганяв. Тому приймати праву сторону не було жодного сенсу, оскільки відразу ж необхідно було б повертатися на ліву смугу. Таким чином інспектор неправомірно скористався ситуацією, коли подвійний ряд тільки розпочалася, не беручи при цьому до уваги факту зайнятості правого ряду, очевидно вважаючи що до вантажного автомобіля ще було далеко. Однак той же пункт 11.5 вказує «…якщо правий ряд зайнятий», а це поняття Правилами дорожнього руху не визначено конкретними дистанційними рамками, а вантажний автомобіль після з’їзду мною на правий ряд заважав би подальшому моєму руху.
А відповідно до пункт 11.5 Правил дорожнього руху України на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж
напрямку дозволяється, зокрема, якщо праві зайняті. В моєму випадку права була зайнята, а звідси випливає, що порушення я не вчиняв.
П. 11.2. Правил дорожнього руху також не містить заборони щодо проїзду автомобіля по лівому ряду.
Також слід зазначити, що ч. 2 ст. 122 КУпАП не передбачає відповідальності за рух автомобіля по лівому ряду.
На підставі вищезазначеного стає зрозумілим, що жодного порушення я не вчиняв, а відповідач очевидно поліпшував свої показники щодо кількості складених протоколів.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо інспектор-відповідач не виконає свого обов’язку щодо доказування правомірності винесення постанови, то відповідно правомірність (законність) його постанови про адміністративне правопорушення є недоведеною, тобто така постанова є незаконною та логічно має бути скасована.
Відповідно до ч.5 ст. 288 КпАП України, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 287, 288, 289 КУпАП, п.п. 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху України, ПРОШУ:
Немає коментарів:
Дописати коментар