Жуки-довгоносики у нашому саду                     

Ці шкідники живуть у садах, об’їдають бруньки, пелюстки, зав’язь. Найбільше ушкоджуються дерева і врожай, коли починається яйцекладка. Різновидів довгоносиків багато, та цих ворогів слід знати «в обличчя».

Казарка

Жука-довгоносика з крилами розкішного малинового кольору із золотаво-зеленим відливом чомусь називають лагідно — казарка (на фото). Він трохи більший за квіткоїда (6,5 мм). Може харчуватися на яблуні, груші, сливі та інших культурах. Особливо любить занедбані сади.

Зимують жуки на землі, під опалим листям. Навесні залазять у крону яблуні, груші, вишні, сливи та інших дерев, де й знаходять поживу. А коли починають наливатися плоди, самиці вигризають у них вузькі ямки завглибшки 2-3 мм і поміщають туди, як у колиску, по одному яйцю, а отвори дбайливо затуляють.

У такому місці неодмінно з’являється плодова гниль. Уже за тиждень у гниючому плоді вилупиться личинка, яка через місяць заглиблюється в ґрунт на 10-15 см і перетворюється на лялечку. Наприкінці літа якимсь із них випадає знову повернутися жуком на дерева і до глибокої осені обгризати плоди і листя, іншим це «світить» тільки наступної осені: якщо раптом рік виявиться неврожайним і яйця нікуди буде відкласти, вони затримаються в ґрунті й продовжать свій рід.

Грушевий

Приблизно такий же спосіб життя в іншого довгоносика — грушевого. Відмінність у тому, що його личинки зимують у землі, проводять там усе наступне літо, а восени перетворюються на жуків, які, знов-таки, зимують там, де вивелись, і тільки навесні піднімаються харчуватися на грушу. Інших рослин цей шкідник не визнає.

Сливовий

Бронзовий із червонуватим відтінком красень відрізняється від інших «побратимів» тим, що тіло його густоопушене. Зимують жуки на поверхні ґрунту під рослинними рештками.

Слоник вишневий

Довгоносик, або слоник, вишневий — бронзово-зелений жук (9 мм завдовжки) із золотаво-малиновим блиском. І сам він, і лялечки зимують у ґрунті. У кронах вишні, черешні під час цвітіння з’являються тільки ті особини, що зимували в стадії жуків. Лялечки залишаються в ґрунті до осені. В раціоні цих жуків — усе, що приємно гризти, особливо люблять зав’язь.

Найсприятливіша пора для самичок — період дозрівання плодів. Вони відкладають яйце у стиглу ягоду, вгризаючись до самої кісточки, а отвір закривають, щоб плід не зів’яв. Допоки кісточка м’яка, в неї проникає личинка і виїдає ядро. Через місяць вона виходить із плода, падає на землю і на глибині від 5-ти до 15 см заляльковується... Якщо цих жуків буде багато, ні свіжих плодів, ні вишневого варення вам не бачити.

Малиново-суничний

Самка крихітного (2-3 мм) сіруватого довгоносика відкладає яйця в пуп’янки суниці, малини, ожини. Кожна намагається прилаштувати весь свій виводок — з півсотні яєць.

Ненажерам — зась!

І як же з цією компанією ненажер боротися?

Насамперед, утримувати сад у належному стані: вчасно підживлювати та поливати, видаляти порість, бур’яни.

Навесні, при температурі повітря до 8^ОС, у ранкові години струшуйте жуків на підстилку. Накладайте ловецькі пояси на штамби плодових дерев.

Влітку щовечора збирайте падалицю, особливо гнилі плоди.

Восени опале листя і рослинні рештки згрібайте і закладайте в компостну купу. Обов’язково треба перекопувати ґрунт, щоб ті комахи, які глибоко зимують, опинилися на поверхні, а ті, хто звик жити на поверхні, потрапили вниз.

Знищувати довгоносиків суттєво допомагають птахи, і якщо шкідників мало, вони впораються. Коли ж багато, обприскуйте дерева настоями і відварами тютюну, часнику, деревію, розчином господарського мила. А хімічні препарати застосовуйте тільки локально, в місцях масових скупчень ворогів саду.