Заготівля силосу в домашніх умовах

НЕЩОДАВНО в куточку ми писали про нестачу кормів для худоби і як можна розв’язати цю проблему. Зокрема — силосуванням городніх решток, кукурудзиння та іншого. А тепер поведемо мову, як правильно заготувати силос.

Силос може становити основу раціону корови. У стійловий період саме він виручить господаря з кормами, до того ж забезпечує високі надої.

Отже, треба вибрати на обійсті підвищене місце і викопати яму приблизно 2 м завглибшки довільних ширини і довжини. Стіни мають бути не прямовисні, а під невеликим кутом, себто дно меншої площі, ніж уявний верх. Можна викопати яму у вигляді жолоба. Стіни слід обмастити глиною.

Що зазвичай силосують? Гичку кормових, столових і цукрових буряків, моркви, капустяне листя, дикорослі трави, сіяні бобові, бобово-злакові суміші, кукурудзиння і соняшничиння. Добираючи культури для закладання, слід ураховувати їхню здатність силосуватися.

Легко силосуються кукурудза, зібрана у стадії молочно-воскової стиглості, соняшник, зібраний під час цвітіння, злакові трави та злаково-бобові суміші, капуста, ріпак, гарбузи і кавуни, бурякова і морквяна гичка, очерет і тростина, скошені до цвітіння.

Важко піддаються силосуванню буркун, еспарцет, вика, конюшина, осока. Їх ліпше закладати до силосної ями разом із тими, що легко силосуються, у пропорції 1:1.

Самі по собі не силосуються бадилля картоплі і помідорів, гудина огірків, кавунів, динь, кабачків, а також соя. А з дикорослих — лобода, лопух, кропива. Їх потрібно поєднувати з рослинами першої групи у співвідношенні 1:2.

Перед тим, як закласти у яму, кукурудзу, соняшник, коренеплоди, просо, очерет, злакові трави слід подрібнити. Гичку зазвичай силосують без домішок, але для цього треба зрізувати її з верхньою частиною коренеплодів. Щоб одержати високоякісний силос, яму належить щільно утрамбовувати і заповнювати з горою протягом трьох днів. Якщо закладати масу повільно і не ущільнювати, утворяться проміжки для проникнення повітря і води біля стін. Відтак силос може зігрітися й стане непридатним для згодовування худобі.

Аби в яму не проникало повітря, після осідання маси її накривають поліетиленовою плівкою, а зверху насипають 30-сантиметровий шар землі. Плівку можна замінити злегка зволоженою соломою (таким же шаром). Її потрібно просочити розчином глини і все присипати землею. Бодай примітивне укриття з толю, руберойду чи подібного матеріалу вбезпечить од потрапляння води в яму. Навколо останньої ще й копають рівчак.

Власне процес силосування — це сквашування соковитої рослинної маси органічними кислотами, в основному молочною. Маса буває готова через півтора місяця. Корм високої якості має жовтувато-зелений колір і кислуватий запах мочених яблук. Ліпше закладати силос корові після доїння, позаяк його запах передається молоку. В жодному разі не можна давати худобі гнилу, плісняву або мерзлу масу.

Айва 

 Своїм зеленкувато-жовтим забарвленням айва нагадує лимон.

Продукти її переробки — варення, джем, мармелад, желе, цукати, соки — дієтичні та надзвичайно смачні. Справжнім делікатесом є айва печена та парена.

Збирають врожай від перших чисел жовтня до настання приморозків. І хоча стиглі плоди витримують температуру до мінус 4^ОС, однак варто збирати їх раніше. У такому разі за температури зберігання плюс 2-3^ОС вони долежать до кінця лютого.

Свіжозібрані плоди надто тверді й терпкі, через що майже не їстівні. Проте тонкому аромату айви важко знайти конкурента: достатньо одного плода, щоб він заполонив усю кімнату.

Агротехніка вирощування культури подібна до вирощування яблуні та груші. Проте ця культура менш вибаглива до ґрунтів, місця розташування — аби вистачало тепла і сонця.

Найкращі строки для садіння — 10 —15 жовтня, навесні — середина квітня.

Ями копають заздалегідь, завглибшки 50 — 60 см і завширшки близько метра. Бажано два-три відра перегною чи компосту змішати з верхнім шаром ґрунту. Цю поживну суміш ділять на дві частини. Одну вносять на дно ями, заповнивши її до половини, а другою засипають коріння.

Саджанці беруть одно- чи дворічні з добре розвиненою кореневою системою та надземною частиною. Для хорошого вкорінення головне — це тепло, достатня вологість і належна аерація.

За осіннього садіння можна починати формувати крону. Пагони вкорочують на третину або наполовину залежно від сили росту. Слабкі не чіпають. Як правило, верхні обрізують більше, ніж нижні. Зрізи обов’язково слід замастити фарбою на натуральній оліфі. Якщо ж з якихось причин рослину посаджено пізніше вказаного строку, обрізування краще залишити на весну.

Сорти цієї культури в основному самобезплідні, тому висаджувати потрібно кілька рослин, мінімум дві, різних сортів, щоб вони запилювали одна одну.

Чи не найцінніша властивість культури — щорічна і щедра врожайність. Хоч дерева айви порівняно невеликі, найкращі сорти у віці повного плодоношення (8 — 12 років) можуть давати понад 100 кг врожаю.