Як дома виготовити сидр, чай, какао, глінтвейн. 

Сидр. Рецепту приготування цього напою вже більше тисячі років. Для одержання справжнього сидру використовують три-п’ять сортів яблук. Він має бути солодким навіть без додавання цукру, але й кислинка повинна відчуватись.

Для приготування безалкогольного сидру потрібно: сік яблучний — 2 л; мед — 2 ст. ложки; гвоздика — 8 шт.; кориця — 2 шт.; апельсин — 1 шт. В каструлі змішати яблучний сік, мед, гвоздику і корицю, поставити на середній вогонь і довести до кипіння. Після того як суміш закипить, зменшити вогонь і варити 5-7 хв. Дати настоятись упродовж 10-15 хв., процідити. Перед подаванням на стіл у кожну чашку покласти скибочку апельсина і розлити готовий сидр.

Какао. Цей колись дуже популярний напій легко приготувати вдома: гаряче какао, зварене на молоці, з додаванням двох чайних ложок коньяку. Після перебування на морозі він зігріє миттєво. Крім того, в какао міститься багато жирів, білків і мінеральних речовин: фосфор, магній, калій. Проте його не варто споживати у великих кількостях, особливо дітям, людям із захворюваннями нирок і схильністю до алергії. Варто знати, що при розтиранні між пальцями справжній какао-порошок не повинен обсипатися, має бути насиченого кольору і без крупинок.

Чай. Цей напій рекомендується готувати на основі трав і прянощів з додаванням брусниць і журавлини, які багаті на вітамін С. Чудовий варіант — чай із квітів гібіскуса (каркаде), який має потужні протизапальні та жарознижувальні властивості.

Радимо також скуштувати екзотичний і дуже корисний напій — чай з імбиром і молоком. Потрібно додати теплого нежирного молока до завареного в 0,5 л води чорного (1 чайна ложка) і зеленого (2 чайні ложки) чаю, покласти по 10 шт. гвоздики і кардамону, 1 столову ложку натертого свіжого кореня (продається і в сухому вигляді) імбиру, пів чайної ложки меленого мускатного горіха. До речі, в чайних листках містяться теофілін, який розширює судини, і кофеїн, що знімає втому і головний біль, а імбир, відомий своєю противірусною дією, поліпшує імунітет і кровопостачання, виводить з організму шлаки і сприяє схудненню.

Глінтвейн. Перші рецепти «палаючого вина» з’явилися в Стародавньому Римі й швидко поширилися на весь світ. Основа напою — червоне сухе чи напівсухе вино. Не можна допускати, щоб глінтвейн закипів, адже тоді він повністю втратить свої смакові якості! Також не варто додавати мелені спеції, щоб не довелося фільтрувати. Для приготування глінтвейну вино (пляшку) нагрівають до температури 70-80^ОС на малому вогні, кладуть спеції: гвоздику, корицю, аніс — за смаком, 2 ст. л. меду і настоюють 5-10 хв. Найкраще подавати у високих келихах.

_Узвар

Складники цього традиційного різдвяного компоту із сухофруктів: 100 г чорносливу, 100 г сушених яблук, 100 сушених груш, 50 г родзинок, цукор і мед за смаком. Це на 3 л води.

Сухофрукти у друшляку промиваємо теплою водою. Затим кладемо груші в каструлю й заливаємо гарячою, під кришкою варимо на слабкому вогні 10 хв. Відтак додаємо сухі яблука, ще через 10-15 хв. — чорнослив. За 5 хв. всипаємо родзинки. Після закипання води варимо узвар ще півгодини. Знімаємо з вогню і настоюємо протягом кількох годин. Присмачуємо цукром або медом і подаємо у красивому глеку на святковий стіл.

Коли корова пітніє?
причин може бути кілька: індивідуальна реакція окремої тварини на недоліки вентиляції, особливості годівлі; внутрішні захворювання — гельмінтози, чужорідні тіла у шлунково-кишковому тракті, хвороби печінки; фізіологічний стан — линяння або тільність.

Як вичистити кухонну дошку темніють та починають «пахнути»?  Замочіть їх у воді з лимонним соком і сіллю. Всього година — і дошки будуть як новенькі.

Як виростити лавровий лист дома?

Виростити його найпростіше з насіння, яке можна придбати через інтернет-магазин. Зауважимо: насіння недовго зберігає схожість — всього кілька місяців. Краще висівати його в період із грудня по березень.

Насінини захищені щільною чорною оболонкою, крізь яку важко проклюнутися паростку. Тому перед посівом рекомендується очистити його від навколоплідника. Здорове ядро ​​ зазвичай жовтувато-біле і щільне, пальцями його не розчавити. Для пришвидшення проростання перед висіванням доцільно замочити його на три дні в слабкому розчині марганцівки.

Оптимальний склад ґрунту: по дві частини садової та листяної землі й одна — торфу з піском. Можна додати в суміш трохи вапна — кислий ґрунт для лавра згубний. Ґрунт необхідно добре ущільнити і змочити.

На дно глиняного горщика потрібно покласти дренаж з керамзиту або битих черепків. Зверху насипати 2 см чистого піску. Потім наповнити горщик підготовленим ґрунтом, останній шар — ще 2 см чистого піску. Температура ґрунту має бути кімнатна.

Насіння заглиблюють на 1 см. Добре поливають, накривають склом або плівкою і залишають у теплому місці. Для провітрювання укриття щодня знімають на півгодини. При цьому не можна допускати пересихання ґрунту. Зазвичай за температури 18-25^ОС сходи з’являються вже через місяць-півтора, але можуть проростати і довше, навіть близько трьох місяців. Як тільки перші паростки проклюнуться, плівку знімають і регулярно поливають. У цей період ємність краще поставити в добре освітлене місце.

Коли саджанці виростуть до 5-8 см, їх розсаджують у горщики діаметром 10 см. Перед цим добре поливають, щоб не пошкодити стрижневі корені. Ґрунтову суміш готують у такій пропорції: беруть по дві частини дернової землі та перегною, одну частину піску і половину частини торфу. Для дренажного шару в цьому разі годиться деревне вугілля.

Пересаджені рослини тижнів на два поміщають у затінене місце. На сонце їх краще не виставляти. Воду для поливу потрібно відстоювати. Її температура має бути вище кімнатної на 2-3 градуси. Через два тижні лавр можна виставляти на сонячне підвіконня, де він швидко піде в ріст і почне добре розгалужуватись. Потрібно тільки формувати крону, вчасно прищипуючи верхівки пагонів.

Лавровий лист ефективний при проблемах зі здоров'ям:

1. Харчові розлади
2. Запалення печінки
3. Менструальні болі
4. Запалення вуха
5. Запалення на шкірі
6. Головний біль
7. Гази
8. Ревматизм
9. Печія
Лавровий лист також може використовуватися як відхаркувальний засіб при застуді та грипі.
Один із способів лікування є відвар з лаврового листа.
Складові:
              3 сухих лаврових листки
              1 літр води
 Спосіб приготування:
1. Поставте воду на вогонь. Коли вона закипить, додайте лавровий лист.
2. Зніміть каструлю з вогню і накрийте кришкою. Залиште так на 10 хвилин.
3. Пийте відвар 3 - 4 рази на день

Як виростити лаврове листя?

Найпростіше з насіння, яке можна придбати через інтернет-магазин. Зауважимо: насіння недовго зберігає схожість — всього кілька місяців. Краще висівати його в період із грудня по березень.

Насінини захищені щільною чорною оболонкою, крізь яку важко проклюнутися паростку. Тому перед посівом рекомендується очистити його від навколоплідника. Здорове ядро ​​ зазвичай жовтувато-біле і щільне, пальцями його не розчавити. Для пришвидшення проростання перед висіванням доцільно замочити його на три дні в слабкому розчині марганцівки.

Оптимальний склад ґрунту: по дві частини садової та листяної землі й одна — торфу з піском. Можна додати в суміш трохи вапна — кислий ґрунт для лавра згубний. Ґрунт необхідно добре ущільнити і змочити.

На дно глиняного горщика потрібно покласти дренаж з керамзиту або битих черепків. Зверху насипати 2 см чистого піску. Потім наповнити горщик підготовленим ґрунтом, останній шар — ще 2 см чистого піску. Температура ґрунту має бути кімнатна.

Насіння заглиблюють на 1 см. Добре поливають, накривають склом або плівкою і залишають у теплому місці. Для провітрювання укриття щодня знімають на півгодини. При цьому не можна допускати пересихання ґрунту. Зазвичай за температури 18-25^ОС сходи з’являються вже через місяць-півтора, але можуть проростати і довше, навіть близько трьох місяців. Як тільки перші паростки проклюнуться, плівку знімають і регулярно поливають. У цей період ємність краще поставити в добре освітлене місце.

Коли саджанці виростуть до 5-8 см, їх розсаджують у горщики діаметром 10 см. Перед цим добре поливають, щоб не пошкодити стрижневі корені. Ґрунтову суміш готують у такій пропорції: беруть по дві частини дернової землі та перегною, одну частину піску і половину частини торфу. Для дренажного шару в цьому разі годиться деревне вугілля.

Пересаджені рослини тижнів на два поміщають у затінене місце. На сонце їх краще не виставляти. Воду для поливу потрібно відстоювати. Її температура має бути вище кімнатної на 2-3 градуси. Через два тижні лавр можна виставляти на сонячне підвіконня, де він швидко піде в ріст і почне добре розгалужуватись. Потрібно тільки формувати крону, вчасно прищипуючи верхівки пагонів

Як використовують алюмінієву фольгу: 

Заточення ножиць Візьміть кілька шарів фольги і поріжте ножицями. Це допоможе без усяких зусиль заточити їхні леза. Захист ручок під час фарбування Якщо ви займаєтеся ремонтом, то убезпечити фурнітуру від фарби можна, обгорнувши її фольгою. Видалення іржі Просто потріть крани й труби зім'ятим шматком алюмінію. Це видаляє іржу не гірше спеціальних щіток. Запечатування пакетів Іноді необхідно герметично запечатати речі або продукти в поліетилен. Для цього можна використати праску, що міцно зварює краї пакета. А щоб його поверхня не забруднювалася розплавленими залишками, краще прокласти шар алюмінієвої фольги. Універсальний провідник У цьому випадку ми використовуємо здатність фольги проводити електричний струм. Наприклад, якщо пальчикових батарейок у будинку не залишилося, то можна використати замість них елементи формату ААА, "наростивши" їх до потрібного розміру. Очищення посуду Швидко і якісно очистити посуд від жиру й гару допоможе зім'ятий шматок алюмінієвої фольги. Переміщення меблів Якщо вам необхідно перетягнути важку шафу, ліжко або інші меблі по килиму, то загорніть їхні ніжки в досить товстий, щоб не рватися, шар фольги. Таким чином операція зажадає від вас набагато менше зусиль. Прасування Цей лайфхак дозволить вам витрачати на прасування рівно у два рази менше часу. Покладіть на гладильну дошку алюмінієву фольгу відповідного розміру. Тепер при прасуванні тепло від праски буде відбиватися і впливати на зворотний бік речей. Щильно обернувши каструлю з гарячою водою ви отримаєте імпровізовану праску. Лійка Коли під рукою немає потрібного предмета, то його можна зробити своїми руками. Наприклад, проста лійка, сформована з фольги, упорається з переливанням рідин не гірше дійсної. Лоток для фарби Якщо вам часто доводиться фарбувати, та ще й різними кольорами, то застеляйте дно лотка фольгою. Наприкінці роботи викидаємо цей шар, і ємкість готова до наступного сеансу фарбування й нового кольору. Відбивач для фотозйомки Професійне встаткування для фотозйомки коштує іноді досить відчутних грошей. Якщо ви займаєтеся цим у вигляді хобі або хочете просто спробувати, то цілком можна для початку зробити собі світловідбивач з алюмінієвої фольги. Ефект перевершить ваші очікування. Рефлектор для батареї Підвищити на пару градусів температуру у вашому приміщенні допоможуть спеціальні панелі, що відбивають тепло, поміщені за батарею. Таким чином, ви будете більше гріти свою кімнату, а не вулицю. Сонячний розігрів Влітку при безхмарній погоді для розігріву їжі можна цілком обійтися сонячною енергією. Простий рефлектор, що складається з обгорненої фольгою миски великого розміру, цілком здатний розігріти ваш бутерброд або хот-дог.

Скільки коштують українські гроші:
1 копійка 94-го року - 2500 грн, копійка 96-го коштує 300-1300 грн.
Всі інші монети даного номіналу цілком собі звичайні. У 1993, 1995 і в період 1997-1999 років монети цього номіналу в обіг не випускалися.

2 копійки

Одна з трьох найдорожчих розмінних монет України - 2 копійки 1992 року. Її вартість досягає 13 - 17 тис. Грн. Трохи простіше 2 копійки 1996 року і 2003 року - вони коштують близько 100-120 грн і 250-300 грн відповідно. Решта монет цілком рядові. Монет з датами 1995 року, 1997-1999 років та 2000 року в обороті помічено не було.

5 копійок

Ще одна монета з трійки найдорожчих - 5 копійок 1994 року: її вартість перевалює за 3 000 грн. Також досить рідкісні п'ятаки 1996 (80-120 грн) і 2001 (100-150 грн). Монет з датами 1993, 1995, 1997-2000 років та 2002 року в обороті не з'являлося. Решта п'ятикопієчні монет України - звичайні.

10 копійок

Тут більш-менш рідкісна монета всього одна - 10 копійок 2001 року. Купити її можна орієнтовно за 540 грн. Випущені в 1993, 1995, 1997-2000 роках монети цього номіналу мало оцінюються, а все решта можна легко отримати на здачу.

25 копійок

Рідкісних монет цього номіналу три: 1992 тризубець вдавлений (100дол.) 1995 (1500-2500 грн), 2001 (550 грн), 2003 (700-800 грн). Четвертаки, випущені в 1993, 1997-2000 роках, 2002, 2004 і в 2005 році рідкісними не є.

50 копійок

Рідкісними вважаються три 50 копійчані монети: 1992 тризубець вдавлений (100дол.), 2001 (350 грн), 2003 (1500 грн) і 2011 (80-120 грн). Монети не випускалися в обіг в 1993, 1997-2000 роках, 2002, 2004 і в 2005 році. Решта монети - рядові.

1 гривня

Третя з найдорожчих монет України - 1 гривня 1992 року. Її вартість становить 2 000-4 000 грн. Також рідкісні гривні 1995 (50-120 грн) і 2008 (50-120 грн). Чи не помічені в обігу монети з датами 1993, 1994, 1997-2000 років, 2007, 2009 роки. Решта монети - цілком звичайні.

Гроші СРСР:
5 копійок 1924 р ціна - 700 .
5 копійок 1927 р ціна - 5 500-6 000 .
5 копійок 1929 р ціна - 550 .
5 копійок 1933 р ціна - 15 000 .
5 копійок 1934 р ціна - 5 000-5 500 .
5 копійок 1935 року (старого зразка), ціна - 5 000 .
5 копійок 1935 року (нового зразка), ціна - 700 .
5 копійок 1936 р ціна - 550 .
5 копійок 1937 року, ціна - 900 .
5 копійок 1945 року, ціна - 900 .
5 копійок 1947 р ціна - 50 000 . (Для стану VF, дуже рідкісна!)
5 копійок 1951 року ціна - 600 .
5 копійок 1958 р ціна - 70 000 . (Для стану VF, дуже рідкісна!)
5 копійок 1965 р ціна - 1000-1200 .
5 копійок 1966 р ціна - 1000-1200 .
5 копійок 1969 р ціна - 900 .
5 копійок 1970 року ціна - 5 500 .
5 копійок 1971 року, ціна - 800 .
5 копійок 1972 р ціна - 1 000 .
5 копійок 1990 року, ціна - 6 000 . (Тільки для монет Московського монетного двору!)

Як правильно користуватись унітазом!

Аби скло у вікнах не пітніло та не утворювався лід і було прозорим, потрібно при паркуванні автомобіля відрити на хвилину двері, щоб температура повітря зрівнялась з навколишньою, або його натирають із внутрішнього боку сумішшю гліцерину та 62-градусного спирту (одна вагова частина гліцерину і 10 частин спирту). Можна застосувати лише гліцерин, тоді скло слід натерти з обох боків. Ефективним засобом проти «плачу» віконного скла є й така суміш: 3 частини гліцерину, 1 частина скипидару і 5 частин рідкого прозорого мила. Цю суміш наносять на скло, а потім протирають його фланелевою ганчіркою.

Догляд за черешнею

ЩОБ отримати щедрий урожай черешень, за деревом потрібно правильно доглядати. Зокрема, грамотно і своєчасно проводити обрізку, яка є важливою запорукою його розвитку, гарного формування крони для зручного догляду.

Зазвичай саджанець-однорічку черешні відразу після садіння вкорочують до висоти 80-100 сантиметрів (зрозуміло, коли висота саджанця менше зазначеної, обрізати не треба). Якщо цього не було зроблено, треба взятися за формування вже прийдешньої весни. Потрібно залишити чотири-п’ять скелетних гілок у нижньому ярусі, дві-три — у другому і дві — у третьому. Це орієнтовна схема й для меншої кількості гілок. Відстань між ярусами має становити 70-80 сантиметрів.

У добре розвиненого саджанця (чотири-п’ять гілок, спрямованих врізнобіч, які відходять од провідника більш ніж на 45 градусів) найнижче розташовану гілку слід вкоротити на 50-60 сантиметрів. Пагони, що розвинулися вище, вкорочують приблизно на одному рівні з нижніми. Центральний провідник має бути на 10-15 сантиметрів вище.

Зріз проводять на зовнішню бруньку, спрямовану на периферію крони; при цьому центральний провідник зрізають на внутрішню бруньку.

До початку плодоношення однорічні пагони вкорочують на одну п’яту довжини. Сильна обрізка черешні в молодому віці знижує врожайність, тому що провокує наростання вегетативних бруньок і пагонів.

У подальшому щороку проводять формуючу обрізку, стримуючи занадто інтенсивний ріст провідника. Зазвичай роблять це рано навесні до набубнявіння бруньок. Восени та взимку обрізати черешні категорично не рекомендується.

Зазвичай довгі річні прирости вкорочують до довжини 40-50 см. Літня обрізка пагонів на сильно розгалужених молодих деревах пришвидшує формування крони і збільшує врожайність.

Для ліпшого освітлення напівскелетних гілок їх укорочують на 20 сантиметрів, коли довжина пагонів сягне 70 см. Обов’язково враховують супідрядність пагонів. Не важливі для формування крони слід вкоротити до довжини 20-30 сантиметрів, сама крона формується заввишки 4-5 метрів, а скелетні гілки підрізають під зовнішнім відгалуженням.

До п’яти років черешня слабко розгалужується і її проріджують рідко. Але надалі потрібно неодмінно видаляти всі гілки, що відростають усередину, а також сухі, хворі та поламані.

З часом обов’язково знадобиться омолоджувальна обрізка, тобто видалення деревини, старше 6-8 років, задля створення молодої крони. Операцію проводять навесні у суху погоду, після приходу сталого тепла. Якщо весна холодна і сира, цю роботу краще перенести на початок літа. Ще раз застерігаємо: небажано обрізати черешню восени і в період спокою.

Місце зрізу обов’язково слід зачистити і обробити садовою замазкою. Це сприяє швидшому відновленню тканин і запобігає камедетечі, до чого черешня дуже схильна.

Жуки-довгоносики у нашому саду                     

Ці шкідники живуть у садах, об’їдають бруньки, пелюстки, зав’язь. Найбільше ушкоджуються дерева і врожай, коли починається яйцекладка. Різновидів довгоносиків багато, та цих ворогів слід знати «в обличчя».

Казарка

Жука-довгоносика з крилами розкішного малинового кольору із золотаво-зеленим відливом чомусь називають лагідно — казарка (на фото). Він трохи більший за квіткоїда (6,5 мм). Може харчуватися на яблуні, груші, сливі та інших культурах. Особливо любить занедбані сади.

Зимують жуки на землі, під опалим листям. Навесні залазять у крону яблуні, груші, вишні, сливи та інших дерев, де й знаходять поживу. А коли починають наливатися плоди, самиці вигризають у них вузькі ямки завглибшки 2-3 мм і поміщають туди, як у колиску, по одному яйцю, а отвори дбайливо затуляють.

У такому місці неодмінно з’являється плодова гниль. Уже за тиждень у гниючому плоді вилупиться личинка, яка через місяць заглиблюється в ґрунт на 10-15 см і перетворюється на лялечку. Наприкінці літа якимсь із них випадає знову повернутися жуком на дерева і до глибокої осені обгризати плоди і листя, іншим це «світить» тільки наступної осені: якщо раптом рік виявиться неврожайним і яйця нікуди буде відкласти, вони затримаються в ґрунті й продовжать свій рід.

Грушевий

Приблизно такий же спосіб життя в іншого довгоносика — грушевого. Відмінність у тому, що його личинки зимують у землі, проводять там усе наступне літо, а восени перетворюються на жуків, які, знов-таки, зимують там, де вивелись, і тільки навесні піднімаються харчуватися на грушу. Інших рослин цей шкідник не визнає.

Сливовий

Бронзовий із червонуватим відтінком красень відрізняється від інших «побратимів» тим, що тіло його густоопушене. Зимують жуки на поверхні ґрунту під рослинними рештками.

Слоник вишневий

Довгоносик, або слоник, вишневий — бронзово-зелений жук (9 мм завдовжки) із золотаво-малиновим блиском. І сам він, і лялечки зимують у ґрунті. У кронах вишні, черешні під час цвітіння з’являються тільки ті особини, що зимували в стадії жуків. Лялечки залишаються в ґрунті до осені. В раціоні цих жуків — усе, що приємно гризти, особливо люблять зав’язь.

Найсприятливіша пора для самичок — період дозрівання плодів. Вони відкладають яйце у стиглу ягоду, вгризаючись до самої кісточки, а отвір закривають, щоб плід не зів’яв. Допоки кісточка м’яка, в неї проникає личинка і виїдає ядро. Через місяць вона виходить із плода, падає на землю і на глибині від 5-ти до 15 см заляльковується... Якщо цих жуків буде багато, ні свіжих плодів, ні вишневого варення вам не бачити.

Малиново-суничний

Самка крихітного (2-3 мм) сіруватого довгоносика відкладає яйця в пуп’янки суниці, малини, ожини. Кожна намагається прилаштувати весь свій виводок — з півсотні яєць.

Ненажерам — зась!

І як же з цією компанією ненажер боротися?

Насамперед, утримувати сад у належному стані: вчасно підживлювати та поливати, видаляти порість, бур’яни.

Навесні, при температурі повітря до 8^ОС, у ранкові години струшуйте жуків на підстилку. Накладайте ловецькі пояси на штамби плодових дерев.

Влітку щовечора збирайте падалицю, особливо гнилі плоди.

Восени опале листя і рослинні рештки згрібайте і закладайте в компостну купу. Обов’язково треба перекопувати ґрунт, щоб ті комахи, які глибоко зимують, опинилися на поверхні, а ті, хто звик жити на поверхні, потрапили вниз.

Знищувати довгоносиків суттєво допомагають птахи, і якщо шкідників мало, вони впораються. Коли ж багато, обприскуйте дерева настоями і відварами тютюну, часнику, деревію, розчином господарського мила. А хімічні препарати застосовуйте тільки локально, в місцях масових скупчень ворогів саду.

Бруньковий кліщ на смородині та іржа         

СМОРОДИНОВИЙ бруньковий кліщ розвивається і зимує всередині бруньки. Навесні такі «оселі» роздуваються до розмірів великої горошини. Вся брунька стає схожа на малесенький тріснутий качанчик капусти. Іноді доводиться зрізати всю надземну частину куща або й викорчувати його, щоб позбутися шкідника. Видалені гілки належить спалити.

До настання періоду цвітіння кущі ще можна було обприскати суспензією колоїдної або дисперсної сірки. Із порошку сірки розчин готують у концентрації 70 г на 10 л води. Дієві також обприскування такими засобами, як Неорон, Кінмікс. Утім, смородина вже цвіте і робити це запізно. Тепер переходимо до застосування безпечніших засобів: свіжоприготовлених настою часнику (150 г товченого часнику на 10 л води) або концентрованого настою цибулиння. Обприскування слід повторювати тричі з інтервалом 5-6 днів.

Чудово справляються із профілактичною функцією карбофос та нітрофен (та ж «хімія»).

Між кущами добре б посадити багаторічну цибулю або часник. Фітонциди, що виділяють ці рослини, відлякують шкідників.

Ще не пізно підживити кущі добривами, які містять азот, калій, фосфор і мікроелементи.

Рано навесні відразу після повного розпускання листя на смородину може переселитися бокальчата іржа. Грибок уражає кущі смородини та аґрусу, а потім вітер і комахи переносять його спори на бур’яни. На них, особливо на осоці, він розвивається все літо і там же залишається зимувати.

Окрім цього виду, є ще одне подібне захворювання — стовпчаста іржа. Її спори зимують на хвойних культурах, в основному на сосні. Хвороба проявляється у вигляді хлорозних жовтуватих нерівномірно розміщених плям з лицьового боку листя і оранжевих пустот — уредіній — з нижнього. Вони можуть вкривати всю поверхню листка, надаючи йому іржавого забарвлення. Листя некротизується і обпадає.

Позаяк обидва види іржі зимують на опалому листі, боротьбу з хворобою треба починати саме з його спалення.

Запобігти захворюванню можна, тричі обприскуючи насадження одновідсотковим розчином бордоської суміші (100 г мідного купоросу, 100 г вапна на 10 л води) у період розпускання листя, при відокремленні бутонів і відразу після цвітіння.

При підживленні обов’язково додавати мікроелементи: сірчанокислу мідь; сірчанокислий цинк (2-3 г на 10 л води).

Одним із дієвих і випробуваних засобів у боротьбі з грибковими хворобами саду є сечовина. Восени, коли температура знизиться до +8^ОС, весь сад, у тому числі й кущі смородини, а також ґрунт під кущами і деревами треба обробити розчином сечовини високої концентрації (700 г на 10 л води). Це обприскування знищує збудників грибних і бактеріальних захворювань, а також усіх шкідників, що зимують у розгіллі і в опалому листі. Таку обробку слід повторити рано навесні, ще до початку сокоруху.

Із сучасних засобів захисту рослин добре себе зарекомендували циркон та епін-екстра. Цими препаратами обробляють смородину по молодому листю. Для приготування розчину беруть по 2 краплі кожного з них на один літр води. Обприскування слід повторити наприкінці літа. Циркон підсилює стійкість рослин до будь-яких захворювань, а епін-екстра — до несприятливих погодних умов.

Як бути з наслідком пошкодження дерева короїдами, що обжились на стовбурі.
Їх присутність підтверджує поява ділянок сухої кори на цілком здорових гілках, а згодом і їх всихання. У такому разі необхідно обприскати яблуні препаратом актеллік (2 мл на 10 л води), а коли дерева відцвітуть — фуфаноном.

Яблука, груші, морква, буряки, пересипані підсушеним мохом, у сховищі добре зберігаються. 

Мох містить підвищену кількість йоду, він має бактерицидні та дезінфікуючі властивості. Тому садовина та городина — яблука, груші, морква, буряки, пересипані підсушеним мохом, у сховищі добре зберігаються, залишаючись ароматними. Пояснюється це тим, що мох здатний накопичувати вуглекислий газ. А останній, як відомо, — хороший консервант.

Окрім того, мох є надійним матеріалом для упаковки, бо може утримувати в 100 разів більше вологи за свою суху масу.

Як зберігати яблука? 

У сховищі великі яблуки «дихають» сильніше і дозрівають швидше, ніж середньої величини, а, тим паче, дрібні. Крім того, процес «дихання» плодів супроводжується втратами поживних речовин. Особливо багато втрачається цукрів — до 80-90%. Солодкі на смак з осені яблука наприкінці зберігання робляться кислуватими. Істотно губляться і вітаміни.

На зберігання відбирають міцні, нічим не уражені плоди. Причому зі старих яблунь плоди лежать краще, ніж із молодих.

Яблука укладають в ящики, дно яких вистилають товстим шаром сухої папороті або моху і таким же шаром вкривають зверху. Папороть має антисептичні властивості й стримує процес гниття.

Ящики попередньо ошпарюють окропом. Ставлять їх рядами з невеликими проміжками. Коли зовнішня температура опуститься нижче 0^ОС, їх розміщують щільніше один до одного і додатково вкривають папером. При сильнішому похолоданні ще й загортають мішками, наповненими стружкою.Таким чином плоди поступово «готуються» до морозів. Коли температура опуститься до мінус 10^ОС, ящики утеплюють іще грунтовніше, інакше яблука померзнуть і почнуть псуватися. Вентиляційні отвори у сховище на час морозів закривають.

У підпіллі температура іноді опускається нижче мінус 10^ОС, але плоди в добре утеплених ящиках витримують її. До лютого зберігаються сорти Антонівка, Аніс, а до березня — Лобо, Уелс, Пепін шафранний. Одне важливе застереження. Якщо восени ще стоїть плюсова температура (в межах 3-5^ОС), яблука зимових сортів закладати на зберігання рано. Вони повинні як слід охолонути, тоді краще лежатимуть.

Серед способів зберігання є й такий. За великого врожаю яблука поміщають у глибокі ями, дно і стінки яких вистилають листям папороті (свіжим або висушеним). Спочатку риють яму завглибшки 1-1,3 м, затим облаштовують бічну нору біля самого дна. В нору на підстилку з ялинового гілля та папороті укладають мішок (краще поліетиленовий) із яблуками, але щільно його не зав’язують. Потім знову вкривають ялиновим гіллям, а тоді сухим сіном. Закидають землею і тільки на самій поверхні кладуть будь-які утеплювачі та укривають поліетиленовою плівкою, яку закидають бадиллям, гілками, землею. За словами садівників, які застосовували цей спосіб, яблука зберігаються непогано, важливо тільки укласти в мішок неушкоджені плоди. Дістають їх у грудні. Беруть, скільки треба, і знову так само вкривають.

Цікавий досвід зберігання яблук в ялиновій хвої просто на снігу. Втім, його можна застосовувати лише в районах, де випадає багато снігу. На замерзлу землю укладають товстий шар ялинових гілок, на них — у два шари яблука і знову накривають товстим шаром ялинових гілок. Коли випаде сніг, його нагортають зверху якомога більше.

Яблуко — живий організм. Як усе живе, плоди дихають, розвиваються і... старіють. Якщо зуміти уповільнити процеси дозрівання і старіння, життя плодів триватиме і високі харчові якості збережуться на тривалий час.

Ранню картоплю садять в березні.

Картоплю потрібно підгортати:

Як садити картоплю на зиму:

Наприкінці липня — на початку серпня господарі готують погріб під новий урожай. Подекуди доводиться викидати чи згодовувати худобі залишки запасів старої картоплі. Проте її можна посадити, щоб мати молоду картоплю наступної весни.­

На цей час грядки після збору часнику та цибулі вже вільні. Прибравши рослинні рештки з них, вносять органічні добрива і перекопують. Садять картоплю після дощу чи поливу. Схему посадки слід спланувати таким чином, щоб восени можна було встановити дуги і накрити грядку плівкою, яка убезпечить кущі від холодних дощів та приморозків.

Молоді сходи — лакомина для колорадських жуків, тож доведеться захищати грядку від їх нашестя.

Перед сталими холодами картоплиння скошують на рівні ґрунту. В такому стані бараболя й зимуватиме. Плівкове укриття знімають, натомість укривають торфом чи соломою шаром до 15 сантиметрів. Узимку додатково нагрібають сніг — чим вище, тим краще.

Молоду картоплю можна буде копати, щойно потепліє.

Як на іржу на часнику.                                                            

 Спочатку на листі утворюються численні світлі цятки — подушечки, в яких дозрівають спори. Згодом вони стають коричневими. Після руйнування оболонок спори розносяться вітром, вражаючи дедалі більше рослин. Причому не лише часник, а й усі види цибулі. Як результат, головки залишаються недорозвиненими і врожайність культури зменшується. Такий продукт погано й зберігається — починає загнивати.

Особливо швидко хвороба поширюється за наявності крапельної вологи та підвищеної температури повітря.

На початковій стадії слід було видалити уражене листя та знищити, а рослини обробити одновідсотковим розчином бордоської рідини. Для кращого прилипання можна додавати молоко. Запобігти поширенню допомогла б обробка насаджень розчином хлорокису міді (по столовій ложці препарату і рідкого мила на відро води). Процедуру повторюють двічі через тиждень. Та ці поради прислужаться хіба що наступного року. А нинішнього літа, якщо на городі є ознаки іржі на цибулевих, після збирання врожаю рослинні рештки треба ретельно зібрати та спалити. Грядки восени варто перекопати. На колишнє місце культуру повертають не раніше, ніж через 4-5 років.

На верхівках груші почало всихати листя. Ніби обпалене.

Це коли холод різко змінюється теплом, на грушах, айві, яблунях може з’явитися бактеріальний опік, що проявляється насамперед на верхівках дерев.

Хворобу переносять з уражених дерев на здорові вітер, птахи, комахи. Іноді її спричинює погано продезінфікований інструмент, яким обрізають дерева.

Найдієвішим засобом проти ервінії — так по-науковому називають цей вид бактеріального опіку — є японський препарат казумін-4. Та він дорогий і далеко не всім по кишені.

Замінити його можна стрептоміцином (500 тис. од. — одна ампула на 5 л води) або тетрацикліном (200 од. — дві таблетки на літр води). Дерева обприскують перед цвітінням і після нього.

За появи ознак ервінії у період вегетації уражені гілки слід одразу вирізати, захопивши здорову деревину на 10-15 сантиметрів, і спалити, а самі дерева повторно обробити вищеназваними препаратами.

 Простий спосіб раннього плодоношення груші- прищепити живці груші на айву і у вас на другий рік будуть великі й ароматні плоди.

Як приготувати замазку для тріщин в печі, п"єці, плиті. . ТРІЩИНИ в печі, грубці чи плиті готують із живиці та розтертої червоної глини (у пропорції 1:1) і невеликої кількості кухонної солі. Суміш просівають крізь густе сито і замішують на воді. Перед замазуванням місця з тріщинами з допомогою щітки зволожують. Замазка має підсохнути днів зо два, потім пічку чи грубку протоплюють. Під впливом високої температури замазка стає тверда як камінь. Вона міцно скріплює матеріал, з якого вимурувана груба. Замазка для вікон Суху просіяну крейду насипте гіркою (як борошно для замісу), зробіть у центрі ямку і влийте натуральну оліфу. Усе це перемішайте і розімніть до утворення «тіста». Якщо липне, додайте ще крейди. Однорідна маса не повинна приставати до рук і має добре тягнутися. Правильно приготовлена замазка добре прилипає до скла і віконних рам. Хочете, щоб була білою, додайте трішки свинцевих або цинкових білил. Пропорції крейди і оліфи 8:2 (для одного кілограма — 800 і 200 грамів).

Горіхи потрібно садити два разом!

Чому чорніють горіхи?

Зимове щеплення горіха.

 Волоський горіх -Як щепити                            

Листочки на горіху починають проростати за температури 10-15 градусів, а камбій — лише при 20^ОС і вище. Як наслідок, при щепленні рано навесні підщепа не може забезпечити зрощення з прищепою.

Враховуючи такі особливості культури, горіх можна прищеплювати в холодну пору — з початку листопада до кінця грудня на викопані підщепи або в травні-червні, коли стовпчик термометра підніметься вище 20^ОС.

За зимового щеплення підщепою можуть бути одно- або дворічні сіянці з діаметром біля кореневої шийки 12 міліметрів і заввишки сантиметрів 15. Корені повинні бути без жодних ушкоджень і ознак загнивання. Викопують їх пізно восени до настання морозів.

Найкращими методами щеплення в цьому разі є копулювання і поліпшене копулювання.

Після проведеної операції щепу потрібно потримати у приміщенні з температурою до 26^ОС, не допускаючи підсихання деревця. Через 20-25 днів його переносять у холодний підвал. Коли потепліє, висаджують у шкілку. Плодоносять такі дерева, як правило, на 3-4-му році, а іноді й раніше.

Для літнього окулірування використовують крупні бруньки кулястої форми пагонів поточного року.

Пагони, з яких беруть живці, мають бути не менш як 30 сантиметрів завдовжки і 7 міліметрів завтовшки з двома добре розвиненими бруньками, а найголовніше — увага! — діаметр серцевини не повинен перевищувати товщину кільця деревини. Пагони з великою серцевиною на живці не годяться.

Живці для щеплення у відкритому ґрунті найкраще заготовляти безпосередньо перед операцією, аби кора у них легко відділялася. Можна також заготовляти за 20-30 днів до початку робіт. У цьому разі їх зберігають у холодильнику у вологій тирсі чи в піску, замазавши кінці садовим варом.

За літнього щеплення вдаються до методу окулірування брунькою за кору (так зване окулірування трубкою). При цьому особливу увагу потрібно приділити тому, щоб розмір вирізаного кільця підщепи точно відповідав вирізу кори на прищепі. Найзручніше виконувати цю операцію спеціальним ножем із двома паралельними лезами, відстань між якими має бути 3-3,5 см.

Як підщепу можна використати дво- або трирічні сіянці з діаметром штамба в ділянці щеплення 1,5-2,5 см, попередньо їх підготувавши. А саме: вирізати «на кільце» зайві пагони, приблизно за два-три тижні до операції підгорнути вологою землею для кращого відставання кори та внести азотні добрива (столова ложка на відро води). За два-три дні до операції деревце треба рясно полити. У день виконання роботи кореневу шийку потрібно очистити від землі і ретельно протерти вологою ганчіркою місце щеплення.

НАЙБІЛЬШОЇ шкоди волоським горіхам завдає грибкове захворювання марсон (антракноз, марсоніоз, плямистість). Врожайність може знизитися на 80-100%. Хвороба вражає листя, плоди і молоді пагони. На листках і плодах з’являються бурі плями, які, збільшуючись, зливаються і охоплюють більшу частину ураженого органа. Нав­колоплідник, крім плям, вкривається некротичними тріщинами.

Збудник зимує в заражених листках і плодах на землі, в ранах і тріщинах гілок. Усе це стає джерелом весняного зараження. Найбільше «розкошує» грибок в районах з високою вологістю повітря, де часті дощі і тумани. Сортів, стійких до цього захворювання, практично немає.

Тож восени необхідно збирати і знищувати опале листя та навколоплідники горіха, вирізати сухі частини крони, очищати і дезінфікувати штамби і основи скелетних гілок. Ґрунт потрібно утримувати в розпушеному стані. Рекомендується обробка дерев бордоською рідиною або іншими мідевмісними препаратами. Перше обприскування — тривідсотковим розчином бордоської рідини по бруньках, що розпускаються, а наступні — одновідсотковим після появи перших листочків, перед цвітінням жіночих квіток. Після цвітіння, якщо стоїть дощова погода, дерева обприскують ще двічі-тричі з інтервалом 10-14 днів, звичайно ж, вибравши гожу днину. Ефективність обробок підвищується, якщо додати до розчину при першій обробці одновідсотковий розчин сечовини, а при наступних — 0,3-0,4% її розчину.

Горіхи хворіють також бактеріальною плямистістю, яка уражає плоди, листя і гілки. При цьому спершу з’являються невеликі водянисті плями, які згодом чорніють. Бактерії здатні проникати всередину плодів. Ядро їх розріджується (чорніє і набуває неприємних смаку та запаху). Коли шкаралупа горіха міцніє, бактерії вже не можуть до нього потрапити. Однак і в цей період їх «робота» негативно позначається на товарному вигляді горіхів: навколо­плідник чорніє, висихає і не відділяється від шкаралупи. Іноді чорніє і руйнується й сама шкаралупа.

Бактеріальною плямистістю вражаються й молоді пагони. Дрібні плями світлого кольору з часом чорніють. Кора висихає, зморщується, а на другий рік на цьому місці утворюються тріщини і виразки. На здерев'янілі пагони бактерії не впливають. Хімічні заходи боротьби з бактеріальною плямистістю на волоському горісі ті ж, що й проти хвороби марсон. Уражені пагони слід вирізати і спалити.

Горіхи потрібно садити парами?

Загущена крона - дрібні горіхи.

Марсоніоз. По бурій плямистості волоського горіха- бордоською рідиною.

Кролики і щеплення:

робити щеплення здоровим тваринам можна й самому. Для цього передусім треба мати шприци (інсулінові) і вакцину — є у ветаптеках. Вакцина розводиться чистою кип’яченою водою: одна ін’єкція — 0,5 мл. Укол роблять у м’язи стегенця або підшкірно у загривок. Ветеринари вважають ефективнішим перший варіант. Перед уведенням голки місце уколу обробляють спиртом.

Схеми щеплень: 

 Вакцинація тварин загальна: перша у віці 45 днів, друга — через 3 місяці. Ревакцинація через кожні 5-6 місяців упродовж усього періоду утримання.

Від вірусної геморагічної хвороби (від ВГХК) і міксоматозу: перша у віці 45 днів (ВГХК), друга і третя — через два тижні після першої та через три місяці (від міксоматозу), четверта — ще через два тижні (ВГХК).

Надалі щеплення роблять кожні півроку, чергуючи вакцини від цих хвороб з інтервалом не менше двох тижнів.

Кролів лікують чистотілом.

Кролів потрібно годувати гілками дерев.

Віники для кроликів

 Це і корм, і ліки, особливо в холодний період.

Для заготівлі найкраще використовувати гілочки (завтовшки до 1 см) берези, вільхи, осики, ясена, акації, тополі, канадського клена, дуба (їх, зв’язані в пучки, висушують у затінку). Із того, що росте в саду, в пригоді стануть груша, яблуня, шовковиця, виноград, горобина, малина... Кісточкові (вишня, абрикос тощо) використовувати не радять, бо містять синильну кислоту.

Кролі поїдають їх охоче, сточуючи різці, які постійно ростуть, і водночас... лікуються. Дві-три гілочки верби на тиждень, покладені в клітку, справлять послаблюючий ефект, а дуба — навпаки. Хвойні (одна гілка середнього розміру на 10 днів — не переборщіть!) поліпшують апетит і якість хутра. А безлисті ще гілки фруктових дерев з набубнявілими бруньками — щедре джерело вітамінів.

Замість антибіотиків кролям радять давати засушений полин чи лопух (по дві гілки щодня), але не в сирому вигляді!

Відсутність приплоду- через погане утримання кролів.

Лишай захворювання у кролів  не рідкість. Джерелом його поширення є гризуни, бродячі собаки, коти. Інфекція також може передаватися через заражені корми тощо.

Спершу ця недуга проявляється навколо губ, носа, повік, вух, потім на лапках. На шкірі утворюються маленькі пухирці, котрі швидко висихають. З часом ділянка ураження збільшується, береться кірочкою, шерсть випадає. Як наслідок, зазнає ушкоджень шкурка вуханів.

Для лікування уражені ділянки насамперед слід зволожити теплим розчином лугу. Хутро на них вистригають та спалюють. Відтак хворі місця обробляють настоянкою йоду (10%), спиртовим розчином саліцилової кислоти (10%). Ці процедури повторюють через 1-2 дні.

Доволі ефективна для зцілення дворазова обробка уражених місць настоянкою йоду з подальшим утиранням нагрітого до плюс 50 градусів риб’ячого жиру.

Аби запобігти цьому захворюванню, слід підтримувати чистоту в кролятнику. Зокрема, періодично мити та дезінфікувати все, з чим контактують вухані. Також час од часу треба обробляти паяльною лампою металеві сітку, днище та годівниці.

Калинка:

ЩОБ калина не гірчила, її збирають після перших приморозків. Якщо ж довелося кетяги зрізати раніше і вони гіркуваті, то смак можна поліпшити:

— протягом 12 годин вимочити їх, зливаючи воду кожні три години і заливаючи свіжою;

— проварити їх чи пропарити в духовці або в закритому посуді;

— приморозити в холодильній камері або на морозі протягом 2 годин;

— ошпарити 3-5 разів окропом.

Калина. Як можна розсадити калину із зеленого живця?

Як розмножити калину із живця:

Як приготувати Калинник?: 
на 4 літри води береться 1 кілограм калини. Ягоди перебрати, промити і покласти в ємність. 2,5 склянки цукру розчинити в окропі та залити калину. Ємність закривається і настоюється протягом тижня в прохолодному місці. Після напій проціджують і п’ють охолодженим.

Коли пити: з лікувально-профілактичною метою і для втамування спраги.

Чому не повні грона на калині?

ТРАПЛЯЄТЬСЯ, калина пишно цвіте, а в гронах зав’язується лише 5-10 ягід. Можливо, вона росте на непідходящому ґрунті чи отримує мало живлення. Нагадаємо ази агротехніки цієї культури.

Калина звичайна із сімейства жимолостевих частіше зустрічається у формі чагарнику, рідше — у вигляді дерева заввишки близько 5 м. Дуже красива вона в травні-червні, під час цвітіння, коли весь кущ вкритий рясними білими або біло-рожевими квітками.

На присадибних ділянках калина добре росте на освітлених місцях з нейтральним або слабокислим ґрунтом. Не любить ґрунти торф’яні, піщані й підзолисті. На бідній землі цвіте і плодоносить погано. В цьому разі деревце підживлюють компостом, торфом, перегноєм.

Садити калину можна і навесні, й восени. Посадкову яму треба викопати розміром 40х50 см зав­глибшки близько 40-50 см.

Для поліпшення ґрунту за місяць до садіння його збагачують торфом і фосфорно-калійними добривами. Гній краще не використовувати для уникнення забур’янення.

Ґрунтова суміш повинна складатися з органічних (верхньої землі з ями, торфу, перегною) і мінеральних (близько 3 столових ложок сечовини і склянка попелу або доломітового борошна) добрив. Попіл треба вносити таким чином, щоб не потрапляв на коріння.

Саджанець поміщають у центр ями і присипають, аби лише коренева шийка була заглиблена не більш як на 5 см.

Після посадки навколо пристовбурного кола роблять лунку і поливають рослину. Далі ґрунт замульчовують тирсою або торфом.

Плодоносити калина починає на п’ятому-шостому році, причому з віком врожай ягід збільшується.

Гілки калини за сезон відростають на 40 см і більше.

Обрізку рекомендується проводити навесні. При цьому обов’язково формують крону, видаляють непотрібні й хворі пагони.

Для дорослих рослин не зайвою буде омолоджувальна обрізка. Зазвичай таку процедуру проводять через 6 років після садіння. Вирізають старі пагони при землі, залишаючи близько 15 основних гілок.

Слабкий, майже не квітуючий кущ урятує обрізка на висоту близько 20 см від поверхні землі.

Якщо калина належить до плодових сортів, то доцільно формувати кущ з п’ятьма-сімома скелетними гілками, решту видаляють.

Найчастіше калину атакує попелиця, якої можна позбутися, обприскуючи дерево відваром тютюну і зеленого мила, розчин 40 г на 10 л води.